Жанна Куява - Дерево, що росте в мені

Здесь есть возможность читать онлайн «Жанна Куява - Дерево, що росте в мені» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Дерево, що росте в мені: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Дерево, що росте в мені»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Кожна людина має душевний стрижень, який є основою її особистості. Таке собі живе дерево, що росте десь у глибині. Це дерево можна виростити й дочекатися плодів… а можна й убити. Чеслава не відразу зрозуміла, що жити, зраджуючи себе, вона не здатна. Мабуть, для того їй треба було знести втрату коханого, зраду та болісну образу… Але, так чи інакше, щастя чекає на кожного з нас. Треба тільки набратися терпіння.

Дерево, що росте в мені — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Дерево, що росте в мені», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

У голові промайнули дні її щасливого, як уважала, сімейного життя.

І…

Не згадала Чеслава й разочка, щоби там, де вони з Матвієм були вдвох, він веселився чи почувався щасливим.

Певно, добре йому було деінде. Не з нею…

Не згадала Чеслава й теплих, відвертих розмов із чоловіком.

Певно, інших приятелів мав для цього…

Вони рідко дивилися разом кіно, бо йому подобалися бойовики, а їй — мелодрами…

Вони не влаштовували пікніків, бо чоловік не любив відпочивати на природі, як вона, тому вихідні сім’я перебувала вдома…

Вони не їздили у відпустку на море чи закордон, бо робота для Матвія була головною, не міг покинути фонд надовго…

Вони жили, як уміли… Вона — всередині дому, він — поза ним…

Нічого спільного…

Ніде разом.

І не згадала Чеслава, щоби хтось колись у цім домі за щось її похвалив. Матвій жодного разу не сказав, що вона йому потрібна, що він її цінує, любить, що хоче з нею прожити життя…

Так, це була правда. Він не казав їй про кохання… Не казав… Мабуть, не заслужила. Або не постаралася, як інші — добрі, правильні, кохані й безцінні дружини, — зробити все для цього необхідне…

Чеславі почала спливати в пам’яті тільки критика, що безкінечно сипалася на її голову…

«Твоя поведінка незрозуміла! Нерозумна!» — загриміли в мозку часто повторювані фрази, наче хтось у двері затявся стугоніти.

«Сльози — ні з чого! Як істеричка!»

«Не роби так! Бо то — по-дурному і по-сільському!»

«Викинь із голови свій первісний вік!»

«У тобі проблема, бо ти — консервативна!»

«Ти що, в селі досі живеш?! Прокинься!»

Ох і запекло в душі від тих споминів… Ох і зануртувало…

А врешті пригадала, як колись, іще в лікарні, її друг Сава Нагорний сказав, що сутність людини складається з хорошого та пустого. «Три томи хорошого, — аж почула його голос, — і три томи пустого». На жаль, дорогі їй люди бачили в ній лише погане.

Видно, і не старалися щось позитивне знайти.

Може, цілий світ так сприймали — тільки вади в усьому вишукуючи…

Хай там як, але нині Чеслава відчула, як увесь той негатив, що, за словами чоловіка та свекрухи (свекра Королівська бачила, мо’, три-чотири рази: самим бізнесом жив), був її сутністю, розтікся всеньким нутром, мов рідина з уколу, просочившись у кожну клітину тіла, від чого її почало нудити. Певно, саме тому й прибігла була до ванної, де врешті знепритомніла.

І щойно, згадавши останні Матвієві слова, що вона — ніяка, що вона йому набридла, що вона — селючка й недалека, а головно — абияка мати, Чеслава кинулася до унітазу й закашлялася, заревла. Її знудило від самої себе. Вона блювала не спожитими стравами, а власною недолугістю. Тому їй так було зле і препаскудно. Бо наїдки можна з себе вихаркати й виплювати, а відчуття, що ти — лайно і смердиш сама собі, так просто не позбудешся.

Чеслава себе зненавиділа. Після розмови з чоловіком усвідомила власну нікчемність і бездарність, їй стало бридко бути у власному тілі, дивитися на себе в дзеркало, думати про своє селюцтво й обмеженість. Матвій виявився таким переконливим, що Королівська беззаперечно повірила кожному його слову.

Вона — ніяка. Вона — недалека. Вона…

Чеслава вкотре закашлялася від нудоти і гепнулася на холодну долівку. Її мозок і тіло не витримали того, що з нею коїлося в цій страхітливій і безжальній реальності. Там, у невідомості й безпам’ятстві, вона справді малася легше…

3

З вітальні почувся телефонний дзвінок. Чеся, попри важку поволоку напівсну чи напівжиття, поповзла навкарачки до столу. Телефонував Сава. Ні, вона не має, що йому сказати… Поклала слухавку, лиш зачувши його голос. Та й узагалі, чи знайдеться зараз людина, яка зможе їй бодай чимось зарадити, підказати, як повернутися до нормального життя? Що робити далі?..

Чеслава помітила, що в будинку немає світла, та умикати його їй аж ніяк не хотілося. Темінь тепер була більш ніж доречною: вона була такою ж безпросвітною, як і Чеславин стан.

Татко колись, у непростому дитинстві, також дружив із болем. Згодом заприятелював із темнотою. Може, і її чекає схожа доля?

— Боженьку, як мені жити далі? — витиснула з себе питання без відповіді. — Як мені жити без нього, без сім’ї?..

Кинула оком на телефон.

«Свекруха, — зринула думка. — Може, вона щось підкаже? Може, поговорить із сином і він спам’ятається?»

Тремтливими руками Чеся набрала номер жінки, яку не просто називала, а й вважала другою матір’ю.

— Алло? — почулося по той бік.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Дерево, що росте в мені»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Дерево, що росте в мені» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Дерево, що росте в мені»

Обсуждение, отзывы о книге «Дерево, що росте в мені» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x