Донна Тартт - Щиголь

У відповідь на мій подив, цілком щирий, здивування зблиснуло і на його обличчі. Але воно згасло вже за мить.

— Таким людям не можна довіряти щось настільки цінне, — сказав він, ретельно пережовуючи свій харч. — Якимсь вуличним головорізам, невігласам.

— Те, що ви говорите, не має сенсу! — відрубав я.

— Не має сенсу? — Він поклав виделку. — Ну гаразд. Я вам пропоную — якщо ви все ж таки захочете зрозуміти, про що я кажу, — викупити у вас цю річ.

Я почув гудіння у вухах — давнє відлуння вибуху, як це часто бувало зі мною у хвилини стресу, високий звук, наче до мене наближався з неба літак.

— Назвати вам і цифру? Думаю, півмільйона буде цілком пристойною ціною, беручи до уваги той факт, що я можу цієї ж таки хвилини зателефонувати, — він дістав мобілку з кишені й поклав її на стіл поруч зі склянкою води, — і прикрити ваш бізнес.

Я заплющив очі, потім розплющив їх.

— Послухайте. Скільки разів повинен я це казати? Я не знаю, що ви там думаєте, але…

— Я скажу вам точно, що я думаю, Теодоре. Я думаю про збереження. Ці проблеми, бачу, мало турбували вас або людей, з якими ви працюєте. Не сумніваюся, ви зрозумієте, що для вас це найкращий вихід — і для картини теж. Вона явно допомогла вам зробити статок, але було б безвідповідально — невже ви не погодитеся зі мною? — дозволяти, щоб вона й далі кочувала туди-сюди й наражалась на небезпеку.

Але моє невдаване спантеличення зіграло на мою користь. Після дивної, фальшивої затримки він запхав руку до нагрудної кишені.

— Вам більше нічого не треба? — запитав офіціант, несподівано з’явившись.

— Ні, ні, дякуємо.

Офіціант зник, ковзнувши через кімнату, щоб поговорити з вродливою адміністраторкою. З кишені Рів дістав кілька аркушів згорнутого паперу, які посунув по скатертині до мене.

Це був роздрук статті з Інтернету. Я швидко проглянув її: ФБР… міжнародні агенції… невдала операція… розслідування…

— Що це за лайно? — запитав я таким гучним голосом, що жінка за сусіднім столом підстрибнула.

Рів, захоплений своїм обідом, не сказав нічого.

— Ні, я не жартую. Який стосунок має ця публікація до мене?

Роздратовано переглядаючи статтю (звинувачення в несправедливо завданій смерті… Кармен Гуйдобро, домопрацівниця з агентства працевлаштування в Маямі, застрелена агентами поліції, які штурмували дім), я вже наготувався знову запитати, який стосунок усе це має до мене, коли раптом мене опанував холод.

Картина Старого Майстра, яку вважали знищеною («Щиголь», Карел Фабриціус, 1654), за чутками, була використана як застава в оборудці з Контрерасом, але, на жаль, не була знайдена під час рейду на житловий квартал у Південній Флориді. Хоча вкрадені твори мистецтва часто використовуються як засіб забезпечення капіталу під час торгівлі наркотиками та зброєю, Управління боротьби з наркотиками відкинуло звинувачення відділу розслідування злочинів у галузі мистецтва ФБР у тому, що штурм було здійснено з аматорською недбалістю, зробивши публічну заяву, в якій просило пробачення за випадкову смерть місіс Гуйдобро, водночас пояснивши, що його агенти не навчені ані ідентифікувати, ані знаходити вкрадені твори мистецтва. «У таких критичних ситуаціях, як ця, — сказав Тьорнер Старк, представник прес-офісу Управління боротьби з наркотиками, — нашим найвищим пріоритетом завжди буде безпека наших агентів та цивільних осіб, позаяк ми боремося з незаконним зберіганням і застосуванням наркотичних і психотропних засобів на території Америки». Наступне обурення, а надто спричинене судовим процесом у зв’язку з прикрою смертю місіс Гуйдобро, вилилося в заклик до тіснішої співпраці між федеральними службами. «Один телефонний дзвінок допоміг би все з’ясувати, — сказав Гофстед фон Мольтке, речник департаменту з викрадень творів мистецтва Інтерполу, на вчорашній прес- конференції в Цюриху. — Але ці люди думали тільки про те, щоб здійснити арешт і посадити звинувачених, і тепер, на жаль, картина знову пішла на дно, й може минути не одне десятиліття, поки вона знову випливе на поверхню».

Торговельний обіг украденими картинами та скульптурами оцінюється шістьма мільярдами доларів у масштабах усього світу. Хоч не було підтверджено, що картину хтось бачив, детективи вважають, що рідкісний голландський шедевр уже вивезено з країни, можливо, до Гамбурга, де він перейшов із рук у руки за ціну, що становить мізерну частку тієї багатомільйонної ціни, яку за неї заплатили б на аукціоні…