Юрій Винничук - Цензор снів

Я вирішив зайти до «Жоржа». На розі Клементини Гофманової навпроти книгарні Бернарда Полонецького стояв старий сліпий катериняр і крутив свою сумну мелодію, а дві білі мишки в клітці поверх катеринки жваво спиналися по ґратах. Він стояв тут роками, мелодія була та сама, мишки, можливо, теж. Я кинув йому до капелюха кілька дрібних, він, вловивши їхній дзвін, подякував. Біля вітрини крамниці в партері готелю я зупинився. Галантерея А. Теріха рекламувала «Добре скроєні чоловічі сорочки — вже від 5 зл., модні кравати — вже від 50 грошів, гарні чоловічі капелюхи — вже від 45 зл., і все це в широкому асортименті». Я подумав, що капелюх мені до мого пожмаканого вигляду не придасться, а от сорочку змінити на моднішу варто. Я вибрав білу в чорну смужку, точніше не я, а мила консультантка, яка крутилася біля тих, що вагалися з вибором. Коли я поміряв і сказав, що збираюся у цій сорочці піти, вона, не вагаючись, запропонувала її швиденько попрасувати. Я хотів їй дати пару грошів, але вона відмовилася, піти ввечері на каву — теж. Мабуть, мій вигляд не викликав у неї довіри. Я провів рукою по обличчю, і мої очі відразу почали шукати фризієрню. Не довго й шукали, бо була поруч у партері готелю і належала Рудольфу Пертцлю, як і парфумерний салон. Там нарешті мені надали пристойного вигляду. Принаймні кельнер при вході до ресторації, окинувши мене своїм зірким поглядом з голови до ніг, навіть не мруґнув і вклонився. Серед дня там не було людно, кілька фордансерок нудьгували за столиками і з надією подивилися на мене. Фордансерки розкручували клієнтів на гроші, отримуючи свій відсоток під рахунків, які оплачували пани, що запрошували їх за свої столики. Отже, в інтересах фордансерок було, щоб їхній залицяльник замовляв якнайбільше і то найдорожчих страв і напоїв. Але я знав, що вони потім крутили динамо, а це мені не пасувало.

Я підійшов до бармена і запитав, чи є тут нормальна дівка не з тих, що шліфують брук. Він повів очима в кінець зали, там сиділа одна в червоних сітчастих панчохах. Але перш ніж кинутися в атаку, я вирішив перекусити й замовив собі росіл та порцію кармонадлів [45] Кармонадлі — битки з кісточкою. з бульбою, після тюремного оздоровлення мені хотілося нарешті напхатися під зав’язку. Відтак на десерт я замовив морозиво і шампанське та попросив кельнера прикликати до мого столика ту дівчину, котра своє нудьгування перетворила на театралізовану виставу, міняючи що кілька секунд пози й міни, а при цьому раз по раз зиркаючи на мене, але не тому, що я її аж настільки привабив, а тому, що зиркати тут більше не було на кого.

Коли вона підійшла, я побачив, що то юна дівуля зі штучним рум’янцем і червоними, як жар, вустами, вочевидь, вона намагалася виглядати старшою, ніж є, і перестаралася, бо мала на писку стільки макіяжу, що скидалася на торт. Я запропонував їй шампанське, але вона, мило усміхнувшись, сказала, що воліла б ще щось перекусити. Я підсунув їй морозиво, і вона, здогадавшись, що я не з тих, кого можна легко розкрутити, сумлінно взялася за десерт, притлумивши обідні інстинкти. Коли вона доплямкала, я поцікавився, скільки вартують її послуги. Двадцять, сказала вона, і десятка за номер у готелі. Це було дешевше, ніж я думав, а вона, мовби читаючи мої думки, додала:

— Увечері дорожче. Багато клієнтів. Може, ти мені все ж візьмеш що-небудь поїсти?

— Я не люблю грання з кобітами, які перед тим набили собі живіт шницлями. Зате обіцяю преміальні, якщо не будеш бавитися в зимний слуп.

Ми допили вино і подалися нагору. Дівчина мала свій ключ до номера, де нас чекало широке ліжко зі свіжою постіллю.

— Гроші наперед, — сказала вона сухо, скидаючи суконку.

Я поклав гроші на столик.

— Лазничка там, — кивнула вона головою.

Я слухняно зайшов до лазнички і з задоволенням змив запахи в’язниці. Коли я з’явився гордий і стрункий, мов Аполлон, жриця кохання лежала на ліжку в чорній білизні. Я був спраглий, голодний і ледве стримувався, аби в перші ж секунди не вивергнути в неї всі тюремні вітаміни. Вона награно стогнала і облизувала губи, демонструючи свою невтоленну жагу, а наприкінці аж зайшлася стогоном. Я не думав, що в таких, як вона, теж буває оргазм.

— Ти давно не мав жінки, — сказала вона, коли ми опісля лежали й голосно дихали.

— Ти здогадлива.

— Хутше досвідчена.

— І що тобі досвід підказує?

— Що ти не з армії звільнився.

Я не став відповідати, нехай собі думає, що хоче.

— Ну, що — з мене премія? — запитав я, вдягаючись.