Галина Пагутяк - Мій Близький і Далекий Схід

Зміст

Брат мій Енкіду …12

Сніг у жмені. Деякі думки з приводу одного шумерського прислів'я …68

Розповіді прочанина …76

Рукави, вологі від роси …86

Літературно-художнє видання

Галина Пагутяк

МІЙ БЛИЗЬКИЙ І ДАЛЕКИЙ СХІД

Повість та есеї

Видавець Василь Гутковський

За редакцією Василя Ґабора

Комп’ютерне верстання Ярини Черкас

Директор із виробництва Андрій Василик

Директор зі збуту Божена Ковальська

Здано на складання 27.04.2009. Підписано до друку 14.05.2009.

Формат 60x90/16. Гарнітура Peterburg.

Папір офсетний. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 8,5. Обл.-вид. арк. 9,88.

Наклад 1500 прим. Замовлення № 212.

Літературна агенція «ПІРАМІДА»

Україна, 79006, а/с 10989.

м. Львів, вул. Промислова, 45.

тел./факс: (380-32) 242-31-31.

E-mail: piramidabook@ukr.net

www. pi ramidabook.com

Надруковано з готових діапозитивів у друкарні ЛA «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

П 12 Галина Пагутяк. Мій Близький і Далекий Схід:Повість та есеї. — Львів: ЛА «Піраміда», 2009. — 136 с. ( Серія «Українська модерна проза» ).

ISBN 978-966-441-109-4

ББК 84.4

С. 26: А тепер через нього, і через Більґамеса, чию долю вирішили боги на своїй раді, нині Шамхат як самітна очеретина, як заблукана корова в хащах, як ягнятко, відлучене від [вівіці] => вівці.

С. 42: Післанець з Дому гостей йшов попереду із запаленим [смолискипом] => смолоскипом, не озираючись.

С. 42: Роз’ївся при бенкетах, [обпивса] => обпився вином і пивом.

С. 55: Є надія, що його [запичшуть] => запишуть на глиняній табличці, й у царстві Нерґаля воно зберігатиметься вічно.

С. 73: Ця жертва — наше життя, яке символізують кров і всі земні [багатство] => багатства.

С. 97: Родинні свята на [кшалт] => кшталт Різдва мають давно несправжній, комерційний присмак.

С. 103: Обидві письменниці належали до двору, обидві шукали справжні почуття, обидві бачили [житття] => життя з вікон карети, почуваючи легку заздрість до простого люду, не скованого суворістю етикету.

С. 108: Для Індії св. Франциск став би вчителем на [кшалт] => кшталт Рамакрішни, але для Європи він залишається засновником чернечого ордену, що за 800 років далеко відійшов від благоговіння перед життям.

С. 108: [Ти] => Тим самим він натякає на неповноцінність, незавершеність людини, змушує її вирушати на пошуки, зазнавати невдач, змушує не поважати себе, неповноцінного, почуватись самотнім та розгубленим…

С. 108: Самотня людина відчуває первісний поклик плоті разом з іншими живими істотами, однак її інтимні стосунки регулює мораль людської [спільноті] => спільноти.

С. 124: Однак зріла людина зі смутком визнає: свобода — це неприналежність з її [обов’яковим] => обов’язковим наслідком — самотністю.

С. 125: Отже, чоловік, що втомився від праці і міської суєти, перебуває наче у раю, [обемженому] => обмеженому часом перед жнивами і простором, який можна виміряти пішки вздовж і впоперек.

С. 130: Але яке [щасти] => щастя зустріти живих!

Це слово означає долю, призначену богами.

Шумерський образ: найвищий вияв емоцій — втекти у пустелю, подалі від людей.

Ознака жалоби за померлим, характерна для багатьох народів.

Бог сонця й справедливості, у вавилонян — Шамаш.

Дуже складний термін шумерської філософії, що означає ідеї, категорії буття, що сходять з неба.

Ім’я перекладається, як «весела жінка». Так називали блудниць у Шумері. Однак, дослідники вважають, що це власне ім’я, оскільки воно супроводжується словом harimtu, що означає блудниця. Шамхат — персонаж Епосу про Ґільґамеша, жінка, яка приручила дикого чоловіка Енкіду.

Так називали потойбічний світ.

Гашанна жіночою мовою ім’я богині Інанни (вавилонська Іштар), богині-діви, що опікується коханням і війною. Покровителька Урука. Тут йдеться про її храм.

Демон хвороби.

Країна мертвих, якою правили Нерґаль і Ерешкіґаль (жіноча форма імені — Ґашінґаль). Цей світ знаходився під землею, і його освітлював Уту тоді, коли на землі був день.

Сестра Інанни.

Мертвим було нелегко перейти у той світ. Вони повинні були платити сторожам.

Аманкі (чоловіча форма — Енкі), бог прісних вод. Існує міф, нібито в образі бика бог вилив своє сім’я, і звідти постала ріка Тігр, що текла під стінами Урука.