Рут Хоган - Хранитель забутих речей

— Та, очевидно, місіс Морріссі з кимось вас сплутала, — додала Еліза. — Їй уже вісімдесят дев’ять і в четвер вона їсть лише капусту.

Можливо, думала Лора, їй узагалі не варто ходити на побачення. Люди можуть подумати, що зарано вона почала веселитися після смерті Ентоні. У новій сукні, з новою зачіскою, вона може бути схожа на людину, котра хизується своїм спадком, танцює на могилі благодійника, не дочекавшись, поки земля осяде. Крім, звичайно, того, що його тіло спалили, а прах розвіяли, тож буквально вчинити так не вийшло б. Що ж, уже пізно про це думати. Лора глянула на свій годинник. Ґрегем уже, напевно, в ресторані. Він завжди здавався їй дуже милим. Джентльменом.

— Усе буде добре, — заспокоїла себе Лора. — Це ж просто вечеря.

Але до того часу, як під’їхало таксі, вона зовсім не відчувала голоду.

Ґрегем справді виявився джентльменом. Він чекав на неї в ресторані з шампанським і трохи нервовою усмішкою. Прийняв її пальто, поцілував у щоку і сказав, що вона дуже гарна. Трохи випивши шампанського, Лора почала розслаблятися. Такою мірою, звісно, якою це можливо в цій сукні. Може, вона й не помилилася, погодившись на це побачення. Тут смачно готували, і Лора їла стільки, скільки могла подужати, поки Ґрегем розповідав їй про своє розлучення — іскра згасла, вони залишилися друзями, але не коханцями; його нове захоплення нордичною ходьбою — «рух за допомогою двох лижних палиць». Лора хотіла пожартувати, що він не виглядає аж таким старим, щоб потребувати палиці, а тим паче двох, але стрималася. Треба визнати, він справді у чудовій формі. Незабаром сорок шостий день народження, а його торс, на щастя, уник звичного для середнього віку ожиріння, під добре випрасуваною сорочкою прозирали широкі й м’язисті плечі.

У вбиральні, поки підфарбовувала вуста помадою, Лора привітала себе з чудовим побаченням. «У нього вишукані манери за столом», — подумала вона.

Нарешті Лора стисла губи і поклала помаду назад у сумочку.

Ґрегем визвався супроводити її в таксі додому. Розслаблена випитим вином і приємною компанією, вона дозволила собі покласти голову йому на плече, поки пояснювала водієві таксі, як проїхати до Падуї. Утім, вона не мала наміру запрошувати його на каву — як напій чи як привід. Лора знала, що не варто звертати уваги на плітки, але нічого не могла з собою вдіяти. Епітет «підступна шльондра» дійняв її найбільше. У своєму житті Лора переспала всього-навсього з трьома чоловіками, один з них Вінс, його можна не брати до уваги. Вона зовсім не пишалася своєю стриманістю, навіть шкодувала, що їх було так обмаль. Можливо, якби вона спробувала більше чоловіків, то змогла б знайти для себе кращого. Але не на першому побаченні. І Ґрегем джентльмен, він на це й не розраховує.

Через десять хвилин трохи розгублений Ґрегем прямував додому на таксі. Він не пройшов навіть через ґанок, не кажучи вже про те, щоб зайти всередину. Лора у своїй вбиральні відчайдушно полоскала рот антисептиком. Спльовуючи пекучу рідину в раковину, вона мигцем глянула на своє схарапуджене відображення у дзеркалі. Туш уже залишила темні кола на її щоках, а помада розмазалась у гротескний клоунський рот. Вона виглядала, як справжня шльондра. Лора люто зірвала з себе сукню і зім’яла її. На кухні вона пожбурила горопашну сукню у сміття і рвонула на себе дверцята холодильника. «Просеко» [47] Італійське сухе вино. смакувало огидно після антисептика, але Лора змусила себе проковтнути його. Вона прихопила пляшку з собою на веранду і запалила вогонь у каміні. Перехиливши келих, Лора упустила його.

— Чорт забирай! Дурна склянка! — лаялась вона на розбите скло, що вигравало на вогні. — Ну й лежи тут! Мені до лампочки!

Непевно ступаючи, Лора повернулася на кухню за іншим келихом. Допиваючи пляшку, вона раптом подивилася на вогонь і подумала: перед ким вона ламає комедію? Жахливо п’яна, спустошена, схлипуючи і гикаючи, Лора заснула на софі, заховавши зарюмсане обличчя у своєму гарному, щойно пофарбованому волоссі.

Вона спала годин з десять, але, прокинувшись, виглядала так, наче спала кілька тижнів. Калатання в голові відлунювало калатанням у скло французьких вікон. Докладаючи величезних зусиль, Лора змусила себе підвестися настільки, щоб глянути, хто там посилює ще дужче її головний біль.

Фредді. До того часу, як Лора спромоглася сісти, він з камінним обличчям стояв над нею, тримаючи у руці кружку оповитої парою чорної кави. Лора щільніше загорнула в ковдру своє зболене тіло, поки Фредді розглядав два келихи з-під вина, порожню пляшку і Лору з похмілля.