Рут Хоган - Хранитель забутих речей

— Отже, побачення минуло більше ніж вдало, — мовив він трохи роздратовано. — Саншайн сказала, ти була на побаченні зі своїм хлопцем.

Лора сьорбнула кави і здригнулася:

— Він не мій хлопець, — прохрипіла вона.

Фредді здивовано гмикнув:

— Атмосфера, як на мене, тут достатньо «дружня».

Лорині очі наповнилися сльозами, а всередині закипіла лють:

— Тобі що до того? — відрубала вона.

Фреді знизав плечима:

— Ти права. Це мене не стосується.

Він розвернувся, щоб іти:

— І дякую за каву, Фреде, — пробурмотів він.

— От лайно! — відповіла Лора собі під ніс.

Вона сьорбнула ще кави з кружки. Навіщо вона розповіла Саншайн про побачення?

Лора відчула приплив слини в роті. Вона знала, що не встигне до вбиральні, але варто хоча б спробувати. На півдорозі на паркетній підлозі її знудило. Вивернуло навспак. Вона стояла, змерзла і нікчемна, з ногами, заляпаними блювотою, досі стискаючи кружку кави й радіючи, що принаймні її вирвало не на перський килим.

За годину, прибравши безлад, іще двічі виблювавши, простоявши під душем десять хвилин і натягнувши якийсь одяг, Лора сиділа за кухонним столом, тримала чашку чаю, втупившись у шматочок тоста. Її побачення завершилося катастрофою. Від самої згадки про язик Ґрегема, який мляво обертався в її роті, немов напівздохлий слимак, Лору кидало в холодний піт. Ну, від цього і ще від двох пляшок шипучки. Як вона могла бути такою дурною? Дзвінок у двері повернув її від невеселих спогадів до реальності. Саншайн. «Будь ласка, тільки не сьогодні», — подумки благала Лора. Зараз почнуться безкінечні розпитування про вчорашній вечір, вона просто не витримає цього. Лора сховалася в коморі. Якщо на її дзвінок ніхто не відповість, Саншайн обійде будинок довкола, підійде до чорного входу. І побачить Лору за кухонним столом. Дівчина й далі дзвонила ввічливо, але наполегливо. Нарешті двері на кухню відчинились і увійшов Фредді.

— Та що тут коїться?

Лора відчайдушно зацитькала на нього і поманила до комори. Навіть таке невелике зусилля змусило її тремтіти. Вона схопилася за полицю з солоними огірками, щоби встояти на ногах.

— Боже, маєш жахливий вигляд, — сказав Фредді співчутливо.

Лора знову приклала палець йому до вуст.

— Що таке? — йому почав уриватися терпець.

Лора зітхнула.

— Саншайн біля парадних дверей. Мені не хочеться її сьогодні бачити. Я знаю: ти думаєш, що я жалюгідна, але я просто не витримаю її питань. Не сьогодні.

Фредді зневажливо похитав головою:

— Я не думаю, що це жалюгідно. Вважаю, це просто безглуздо. Ти, доросла жінка, ховаєшся в шафі від молодої дівчини, яка тебе обожнює, лише тому, що ти пом’ята й маєш заслужене похмілля. Та що, кишка тонка вийти і сказати їй усе в обличчя?!

Слова Фредді були Лорі, як сіль на рану, але перед тим, як вона встигла відповісти, настрій людини біля вхідних дверей змінився на гірше.

Саншайн не знала, хто ця білява жінка, яка крокувала стежкою, але виглядала вона сердито.

— Привіт! Я — Саншайн! Я подруга Лори. А хто ви?

Жінка оглянула Саншайн примруженими очима з голови до п’ят, немов вирішуючи, чи заслуговує вона на відповідь.

— Фреддо тут? — запитала вона.

— Ні, — відповіла Саншайн.

— Ти впевнена? Адже он там припарковано його довбаний лендровер.

Саншайн із цікавістю спостерігала, як жінка, червона і сердита, почала натискати кнопку дверного дзвоника своїм бездоганно доглянутим указівним пальцем.

— Це довбаний лендровер Фредді, — спокійно відповіла Саншайн.

— Тож цей засранець тут! — сплюнула жінка.

Вона ще раз подзвонила, а потім почала гатити по дверях кулаком.

— Вона не відповість, — сказала Саншайн. — Мабуть, заховалася.

Фелісіті на мить перестала грюкати в двері:

— Хто?

— Лора.

— Що, та дивна домогосподарка? Від кого, чорт забирай, вона заховалася?

— Від мене, — відповіла Саншайн, сумно усміхнувшись.

— Ну що ж, тому смердючому кавалку лайна, Фреддо, ліпше не ховатися від мене!

Саншайн вирішила допомогти. Білявка зараз виглядала справді розлюченою, і Саншайн хвилювалася, що вона ще зламає дверний дзвінок.

— Можливо, він заховався з Лорою, — вирішила дівчина і додала: — Вона йому так подобається.

Слова Саншайн не мали того ефекту, на який вона сподівалася.

— Ти маєш на увазі, того покидька переховують?

Жінка нахилилася й почала волати в отвір для пошти.

Фредді протиснувся в комору біля Лори і причинив дверцята. Тепер уже Лора здивовано гмикнула.