Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

Зранку в голові стояв туман після снодійного. Проте все одно швидко дістався до 42-го підрозділу, де ми допитували командира Ґа. За відомим законом природи, по- справжньому все болить наступного дня після побоїв. Він доволі вправно зашив собі розрив коло ока, отже, скористався наданою нами голкою та ниткою. Нам треба було розібратися в його методах, щоб мати змогу про них питати.

Ми повели командира Ґа до їдальні, це місце нам видавалося менш загрозливим. Більшість людей вважають, що в громадському місці вони в безпеці. Послали стажерів по сніданок для командира. Чучак приніс миску пібімпапу [30] Пібімпап («мішаний рис») - популярна корейська страва, гаряча або холодна: на варений рис зверху кладеться овочевий салат, сире яйце або яєчня і тонко нарізане м’ясо (зазвичай яловичина) - і перемішується безпосередньо перед споживанням. , а К. Кі нагріла чайник для чаю. У нас нікому не подобалося це ім’я - К. Кі. Воно не узгоджувалося з професіоналізмом, який ми намагаємося запровадити в підрозділі і якого, на жаль, подекуди бракує працівникам Пубйоку, котрі ходять у костюмах, пошитих у Хамхині сорок років тому, з плямами пулькоґі [31] Корейська страва - мариноване м’ясо, тушковане шматочками. на краватках. Але відколи нова оперна діва почала називатися з ініціалами, усі дівчата повторюють за нею. У Пхеньяні моду швидко підхоплюють. К. Кі, вислухавши наші зауваження, сказала, що ми ж не відкриваємо своїх імен, і на неї не вплинуло пояснення, що така політика - пережиток воєнних часів, коли всіх підопічних розглядали або як шпигунів, або як тих, хто, утративши революційний порив, збочив із правильного шляху. І вона, і ми залишилися при своїй думці. Ну як можна будувати собі репутацію там, де імена є лише в стажерів та старих пенсіонерів, які зі шкіри пнуться, щоб відновити колишню славу?

Поки командир Ґа снідав, К. Кі спробувала зав’язати розмову:

- Як ви гадаєте, які школи тхеквондо цього року мають шанс здобути золотий пояс? - спитала вона.

Командир Ґа просто жадібно поглинав їжу. Ми ще ніколи не бачили людину, яка вийшла з тюремних шахт, але лише того, як він їв, було досить, щоб уявити умови в’язниці номер 33. Лише уявити, як воно - з такого місця раптом потрапити в прекрасний будинок командира Ґа на горі Тесон. Цей краєвид Пхеньяна - твій, його прославлена колекція рисових вин - твоя, і його дружина…

К. Кі почала знову.

- Одна з дівчат у вазі п’ятдесят п’ять кіло нещодавно використала удар тві чхаґі Ґа , - сказала вона. То був коронний удар Ґа, його візитна картка. Він особисто видозмінив удар з поворотом через спину - тві чхаґі - так, щоб спочатку розвернутися спиною до суперника, аби приманити його ближче. Ґа чи то нічого не знав про тхеквондо, чи не хотів зловитися на цей гачок. Звичайно, то не був справжній командир Ґа, тож він і не знав про бойове мистецтво на рівні золотого пояса. Допит був потрібен, щоб зрозуміти, до якої міри він сам себе вважає командиром Ґа.

Ґа проковтнув рештки страви, витер губи й відсунув тарілку.

- Ви їх ніколи не знайдете, - сказав він нам. - Мені байдуже, що буде зі мною, так що можете не завдавати собі клопоту, намагаючись витягти це з мене.

Голос його був суворий і рішучий; слідчі до такого тону незвичні. Почувши ці слова, з-за іншого столика підвівся чоловік із Пубйоку й підійшов до нас.

Командир Ґа присунув до себе чайник. Замість того щоб налити собі чаю, він витяг пакетик, що парував, і приклав до ока. Змружився від болю, по щоці потік гарячий чай.

- Кажете, вам потрібна моя історія, - сказав він нам. - Я вам її розповім, усю. Крім долі жінки й дітей. Але спочатку дещо потрібне мені.

Пубйоківець уже зняв одну туфлю і зробив крок у бік Ґа.

- Стійте, - сказав я йому. - Хай договорить.

Пубйоківець, вагаючись, завмер, занісши туфлю для удару.

Ґа не звернув на цю погрозу жодної уваги. Чи то був результат больового тренування? Чи він звик до ударів? Декому, як його поб’ють, узагалі легшає: биття часто добре допомагає від вини й зневаги до себе. Може, і в нього так?

Спокійнішим голосом ми сказали пубйоківцю:

- Він - наш. Сержант дав нам слово.

Пубйоківець відступив, але всі четверо старих підсіли за наш столик разом зі своїм чайником. Звичайно, вони пили пу-ер - від них цим чаєм цілий день тхне.

- Що вам потрібно? - спитали ми його.

Командир Ґа сказав:

- Мені потрібна відповідь на одне запитання.

Пубйоківець був сам не свій від люті. Ніколи в житті підопічний не говорив із ним так. Уся команда подивилася на мене.