Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

- Це чудово, - відзначив він. - А тепер не так по-пташиному. Співайте з усім жаром вашої крові!

Вона поклала гітару на шинквас так, як годиться розташовувати нормальний музичний інструмент - струнами догори. Вона защипувала струни, добираючи інші ноти.

- Янкі раді, - заспівала вона й вдарила по струнах, - янкі сумні…

Великий Керівник відбивав ритм кулаком по шинквасу. Сан Мун енергійно била по струнах.

- А нам байдуже в щасливі дні!

І обоє розсміялися.

- Як я за всім цим скучив, - промовив він. - Пам’ятаєте, як ми колись усю ніч обговорювали сценарії? Як ми відверто говорили про любов до Батьківщини, передчуваючи обійми возз’єднання?

- Так, - промовила вона. - Але тепер усе по-іншому.

- Що, правда? А я все гадав, якби… - промовив Великий Керівник, - якби щось сталося з вашим чоловіком на одному з його численних небезпечних завдань, ми з вами знову стали б друзями. Звичайно, ваш чоловік живий і здоровий, і шлюб ваш переживає свій розквіт, не сумніваюсь. Але якщо з вашим чоловіком щось станеться, якщо він загине на одному зі своїх героїчних завдань за наш народ, чи правильно я думаю, що в такому разі ми могли б знову стати близькими, що ми знову до глибокої ночі будемо обмінюватися своїми уявленнями про поняття Чучхе й Сонґуну?

Вона прибрала руку від гітари.

- Щось має статися з моїм чоловіком? Ви це мені хочете сказати? У нього попереду якесь небезпечне завдання?

- О ні, навіть не думайте про таке, - запевнив її Великий Керівник. - Ніщо не може бути так далеке від правди. Звичайно, напевне я ніколи б не міг сказати. Адже, варто відзначити, світ - місце небезпечне і майбутнє відоме тільки високим посадовцям.

Сан Мун промовила:

- Ваша батьківська мудрість завжди розвіювала мої жіночі страхи.

- Це лише один із моїх подарунків, - відказав Незрівнянний Керівник Кім Чен Ір в усій своїй славі. - Маю відзначити, - продовжив він, - що ви називаєте його «мій чоловік».

- Я не знаю, як іще його називати.

Великий Керівник кивнув.

- Але ви не відповіли на моє запитання.

Сан Мун схрестила руки на грудях і відвернулася від бару. Зробила два кроки, потім обернулася.

- Мені також бракує наших нічних бесід, - мовила вона. - Але нині це вже в минулому.

- Але чому ж? - не розумів Великий Керівник. - Чому вони мають лишатися в минулому?

- Бо я чула, ви маєте тепер іншу особу, якій довіряєте свої думки, нову юну ученицю.

- Бачу, хтось із вами поговорив і дечим поділився.

- Якщо громадянка отримує чоловіка на заміну, то ділити все з ним - то її обов’язок!

- І ви як? - спитав Великий Керівник. - Ділилися з ним?

- Майбутнє відоме тільки високим посадовцям, - відказала вона й усміхнулася.

Великий Керівник схвально кивнув.

- Точно, я на це не зважив. Так і є.

Сан Мун зробила ковток зі свого келиха.

- А що ж це за нова учениця? - спитала вона. - Чи цінує вона вашу тонку натуру, чи розуміє ваш гумор?

Великий Керівник злегка нахилився вперед, радий знову завоювати її увагу.

- Вона - зовсім не як ви, це точно. У неї нема ні вашої краси, ні ваших чарів, ні вашого володіння словом.

Сан Мун вдала, ніби вражена.

- Вона не володіє словом?

- Ви мене дражните, - мовив він. - Розумієте, вона говорить лише англійською мовою. Це не Сан Мун, безумовно, але й не варто її недооцінювати. Вона американка. Тож не слід думати, що моя веслувальниця позбавлена особливих чеснот, особливої темної енергії.

Сан Мун теж нахилилася до нього, і вони тепер були зовсім близько.

- Дайте мені відповідь, мій Найдорожчий Керівнику, - промовила вона. - І, прошу вас, говоріть від щирого серця. Чи може розбещена американська дівчина опанувати великі ідеї, які йдуть від такого геніального розуму, як ваш? Чи може уродженка прогнилого й захланного краю сприйняти чистоту вашої мудрості? Чи гідна вона вас, чи краще відіслати її додому, щоб її місце зайняла справжня жінка?

Великий Керівник дістав з-під шинквасу брусок мила, гребінець і чосон-от, зроблений наче з чистого золота.

- Оце ви й маєте мені сказати, - промовив він.

Громадяни, дивіться, яку гостинність виявляє Великий Керівник до всіх людей світу, навіть до підданців деспотичних Сполучених Штатів. Хіба Великий Керівник не відрядив найкращу жінку нашого народу, щоб підтримати й підбадьорити цю заблудлу американку? І чи не виявила Сан Мун веслувальницю в чудовій кімнаті, білій, свіжій і яскраво освітленій, де в маленьке вікно виднів чудовий північнокорейський лужок, на якому скакали рябенькі коники? Це не брудний Китай і не мала упосліджена Південна Корея, тож вам не слід уявляти собі в’язницю з закіптюженими стінами й іржавими калюжами на підлозі. Натомість зверніть увагу на велику ванну, повну гарячої тедонґанської живильної води.