Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

- Я ніколи не був у Вонсані, - промовив він. - Але не раз пропливав над тими берегами. Там у піску немає парасольок. Немає пляжних лежаків чи вудок. І старих людей немає. Не знаю, куди відправляють у нас бабусь і дідусів, але не до Вонсана…

Він намагався почути її дихання, але не зміг.

Нарешті Сан Мун звернулася до нього:

- Ти - злодій! Ти злодій, який прийшов у моє життя й украв усе, що для мене мало якесь значення!

Наступного дня вона мовчала. На сніданок вона люто накришила сиру цибулину й поставила на стіл. Діти тихенько, уміло перебиралися з кімнати в кімнату так, щоб не траплятися матері на очі. У якийсь момент вона з криком вибігла з дому і потім лежала на землі в саду й плакала. Повернулась і сперечалася з гучномовцем. Потім випхала всіх із дому, щоб дали їй помитися. І, стоячи разом на траві, командир Ґа, діти й собака дивилися на парадні двері, з-за яких можна було почути, як вона люто шкребе мочалкою кожен сантиметр своєї шкіри. Невдовзі діти спустилися нижче й стали відпрацьовувати з Брендо «фас» і «апорт», кидаючи між дерев шкурки від динь.

Командир Ґа стояв коло будинку. Там і знайшов його товариш Бук. У Бука серед високої трави в затінку стояв «рьоксон». Він простягнув Ґа пляшку. Вони разом випивали й дивилися на балкон Сан Мун. Вона стояла там у халаті, курила та перечитувала сценарій «Абсолютних самопожертв», але дуже гнівно й сердито.

- Чого це вона? - поцікавився Бук.

- Сказав їй правду про одну річ, - зізнався Ґа.

- Ти що, припини таке робити, - сказав Бук. - Це шкідливо для здоров’я!

Сан Мун тримала сценарій однією рукою, а другою розмахувала в повітрі. Із цигаркою в роті вона намагалася віднайти правильне прочитання слів:

- Істинний перший чоловік усіх жінок - Великий Вождь Кім Ір Сен! Істинний перший чоловік усіх жінок - Великий Вождь Кім Ір Сен!! Істинний перший чоловік усіх жінок - Великий Вождь Кім Ір Сен!!!

- Ти чув, що Великий Керівник надумав зробити? - спитав його Бук. - Хоче американцям показати таврування бика.

- Ха, - відказав командир. - Ото, мабуть, бики в чергу ставатимуть.

Почувши їхній сміх, Сан Мун припинила читання й розвернулася до них. Побачивши, що він стоїть там, викинула з балкона сценарій і зайшла в дім.

Ґа з Буком спостерігали, як хмара папірців розлітається між дерев.

Товариш Бук аж не повірив, похитав головою:

- Це ти щось дуже її засмутив. Ти знаєш, як довго вона чекала на новий фільм?

- Та вона мене вже доволі скоро здихається й повернеться до звичайного життя, - заспокоїв Ґа, і попри його намагання ці слова прозвучали сумно.

- Жартуєш? - відгукнувся Бук. - Великий Керівник проголосив тебе істинним командиром Ґа. Він тебе тепер уже ніяк не позбудеться. Та й навіщо? Його заклятий ворог уже загинув.

Ґа ще випив пива.

- Я знайшов його комп’ютер, - поділився він.

- Що, серйозно? - не повірив Бук.

- Ага, він його ховав за портретом Кім Ір Сена.

- Є там щось корисне?

- Там здебільшого карти, - відповів Ґа. - І багато всіляких технічних даних: схеми, креслення, - я в них нічого не розумію.

- То карти родовищ урану, - пояснив Бук. - Твій попередник відповідав за всі місця його видобутку. І наглядав за всіма стадіями обробки - від руди до очищення. Я йому все постачав. Ти коли-небудь пробував замовляти алюмінієві центрифужні пробірки через інтернет?

- А я думав, що міністр тюремних шахт - це символічна посада, де треба просто підписувати папери, а в’язні собі самі працюють.

- Так було до відкриття уранових родовищ. Ти думаєш, Великий Керівник дав би Ґа ключі від ядерної програми? Хочеш, я все тобі поясню. Можемо разом усе подивитися.

- Ти б не хотів це дивитися, - сказав Ґа. - Там є ще й фотографії.

- Мене?

Ґа кивнув:

- І ще тисячі інших чоловіків.

- Він зі мною такого не зробив, що можна подумати з тих фотографій.

- Ти не зобов’язаний про це говорити.

- Та ні, це тобі якраз варто почути, - наполіг Бук. - Він збирався здійснити на мене отой, як він сказав, «чоловічий напад». Але коли він повалив мене на землю і я опинився в його владі, він втратив до мене будь-який інтерес. Він хотів тільки фото на пам’ять. Я не можу уявити просто, яка це приємність - позбавити життя таку людину. Він і з тобою хотів це зробити, правда?

Ґа нічого не відповів.

Бук промовив:

- Ти ж можеш мені сказати, правда? Як ти його? Раз ти вже налаштований говорити правду.

- То недовга історія, - почав Ґа. - Я був на нижніх ярусах шахти. Стеля низька, у кожному приміщенні по одній лампочці. У тріщини вгорі просочувалася вода, і було жарко, всюди стояв туман. У тій шахті було кілька людей, і ми шукали жилу білого каменю. То була наша мета - добути цього каменю. У шахту спустився командир Ґа. Раптом з’явився, спітнілий весь.