Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

Батько звернувся до уявного представника влади в повітрі:

- Цей хлопець має контрреволюційні думки щодо гірчиці! Його слід відправити до гірчичного колгоспу, щоб виправити його гірчичне мислення!

- Цей тато їсть морозиво з солоних огірків із гірчичною какою! - сказав я.

- Ото пожартував! Ну, дай руку, - сказав батько.

Я вклав у його долоню свою маленьку ручку. І тут батько закричав, його рот скривила гримаса ненависті:

- Я зрікаюся цього посіпаки імперіалістів, який має постати перед судом за злочини проти держави!

Обличчя його люто, гнівно червоніло:

- Я чув, як він намагався отруїти наші душі капіталістичними брехнями й схилити нас до зради Батьківщини!

Діди, які грали в карти, озирнулися на нас.

Я від жаху ледь не плакав. А батько промовив:

- Бачиш, мої губи сказали отаке, але рука - моя рука все одно тримала тебе за руку. Якщо твоя мама скаже щось подібне про мене, щоб захистити вас, то знай: внутрішньо ми однаково тримаємося за руки. І якщо колись ти скажеш щось подібне про мене, я знатиму: це не справжній ти. То тільки зовнішнє. А внутрішньо батько і син завжди триматимуться за руки!

Він простяг руку й скуйовдив мені чуба.

Була глупа ніч. Мені не спалося. Намагався заснути, а натомість лежав на ліжку й гадав, як це командирові Ґа вдалося змінити своє життя й стати іншою людиною. І жодних слідів того, ким він був. Як можна обійти партійний тест на профпридатність і дванадцять років оцінювання правильності твого мислення? Я відчував, що в історії Ґа було чимало друзів і пригод, і навіть заздрив йому. Мені вже й не важило те, що він, можливо, убив кохану жінку. Як він узагалі знайшов кохання? Як він досяг отакого? І чи кохання зробило його іншою людиною, чи, як я підозрював, воно з’явилося раптово, коли він став іншою людиною? Я підозрював, що всередині Ґа був тою самою людиною, але в нього змінилася зовнішність. Це викликало в мене повагу. Але чи не відбуваються разом із зовнішніми й певні внутрішні зміни?

Навіть теки на цього командира Ґа не було - тільки на товариша Бука. Трохи покрутився з боку на бік, гадаючи, чому Ґа так спокійно спав. Потім знову засвітив свічку й покопався у справі Бука. Мені було помітно, що батьки не сплять, але лежать абсолютно нерухомо, дихають рівно та слухають, як я шурхочу Буковими паперами в пошуках розгадки особи Ґа. Я вперше позаздрив пубйоківцям, їхній здатності домагатися відповідей.

І тут телефон видав одиничний чіткий звук: «бринь!» Я почув, як рипнула розкладачка, і мої батьки здригнулися в ліжках і завмерли.

Телефон на столі заблимав яскравим зеленим світлом.

Узяв його в руки й відкрив. На екрані був тротуар, у ньому плитка з зіркою, а в зірці англійською написані два слова «Інґрид» і «Берґман». Знято було за дня.

Знову взявся до справи товариша Бука, шукаючи там яких-небудь знімків із такою зіркою. Там був лише стандартний набір фотографій: прийняття до Партії, отримання значка з Кім Ір Сеном у шістнадцять років, присяга у вічній вірності. Прогорнув на кінець, побачив знімок його загиблої сім’ї: закинуті голови, тіла, скручені в неприродних позах на підлозі. І водночас такі чисті. Дівчатка в білих сукенках. Мати, яка обіймає старших і тримає за руку найменшу дитину. Побачив обручку - і серце вкололо. Їм, напевне, було нелегко: батька щойно заарештували, і тут у якийсь урочистий момент без нього вони всі загинули від «імовірно, отруєння чадним газом». Важко уявити, як це - утратити сім’ю, пережити втрату того, кого дуже любиш. Тепер я краще зрозумів, чому Бук у ямі казав нам бути готовими, мати власний план. Слухав, як тихо лежать у темряві батьки, і гадав, чи не потрібен мені план на випадок, коли я втрачу когось із них, - чи це мав на увазі Бук?

Оскільки сім’я товариша Бука на знімку лежала на підлозі, то око передусім спинялося на них. Уперше я помітив, що на столі над ними - банка з персиками, маленька деталь порівняно з розмірами знімку. Кришка банки була відкрита й відігнута назад, і тут до мене дійшло, що засіб, який може звільнити командира Ґа від переповідання власної біографії, щойно йому захочеться, стоїть просто в нього на тумбочці.

У 42- му підрозділі з-під дверей кімнати відпочинку Пубйоку пробивалася смужка світла. Швидко проскочив повз них: із цими товаришами не вгадаєш, чи то вони працюють допізна, чи то рано прийшли на роботу.

Виявилося, що командир Ґа спокійно спить, а персики десь поділися.

Я розштовхав його:

- Де персики?

Він потер обличчя, провів рукою по волоссю.