Гарпер Лі - Вбити пересмішника

Потім превелебний Сайкс попросив Божого благословення для всіх недужих і стражденних, і ця частина служби була така сама, як у нашій церкві, хіба що превелебний Сайкс звертався до Господа з конкретними іменами хворих.

Проповідь його полягала у рішучому осуді гріха — він суворо прочитав гасло на стіні у себе за спиною: його паства мусила уникати такого зла, як спиртні напої, азартні ігри й легковажні жінки. Підпільний продаж віскі в негритянському кварталі створював чимало проблем, але жінки були ще гірші. Знову, як і часто у нашій церкві, мене знайомили з доктриною про Гріховність Жіноцтва, якою, схоже, страшенно переймалися всі священики.

Ми з Джемі слухали подібні проповіді щонеділі. З однією лише відмінністю: превелебний Сайкс вільніше виголошував з кафедри свої погляди на кожне конкретне гріхопадіння: Джим Гарді не з’являвся у церкві п’ять неділь поспіль, проте він не хворий; Констанс Джексон має начуватися, бо їй загрожує велика небезпека через скандали з сусідами: вперше за все існування негритянського кварталу вона примудрилася побудувати паркан, тільки щоб дошкулити ближнім своїм.

Превелебний Сайкс закінчив проповідь. Він став біля столу перед кафедрою і закликав до вранішніх пожертв,— такого ми з Джемі ще не бачили. Один по одному парафіяни підходили до столу і кидали свої п’ятаки і десятицентовики у чорну емальовану бляшанку з-під кави. Підійшла наша з Джемі черга, і ми почули ласкаве «Дякую, дякую», коли дзвякнули наші монетки.

На наш подив, превелебний Сайкс висипав уміст бляшанки на стіл і перерахував монети. Потім він випростався і сказав:

— Цього недосить, нам треба зібрати десять доларів.

Паства тихо загомоніла.

— Ви ж знаєте, для чого ці гроші,— Гелен не може залишити дітей і ходити на роботу, поки Том у в’язниці. Якщо кожен з вас дасть іще по десять центів, буде якраз.

Превелебний Сайкс помахав комусь в глибині церкви.

— Алеку, зачини двері. Ніхто звідси не піде, поки ми не назбираємо десятьох доларів.

Келпурнія витягла зі своєї торбинки обтріпаний шкіряний гаманець.

— Ні, Кел,— прошепотів Джемі, коли вона дала йому блискучий четвертак.— Давай сюди свої десять центів, Скауте.

В церкві вже не було чим дихати, і я зрозуміла, що превелебний Сайкс налаштований будь-що вичавити потрібну суму зі своєї пастви. Віяла тріпотіли, ноги човгали, жувальники тютюну мало не непритомніли.

Превелебний Сайкс ошелешив мене, сказавши:

— Карлоу Ричардсон, я ще не бачив тебе у цьому проході.

Чоловік у штанях хакі підійшов до нього і вкинув монету. Парафіяни схвально забурмотіли.

Тоді превелебний Сайкс оголосив:

— Прошу всіх, хто не має дітей, зробити пожертву і додати ще по десять центів кожний. Тоді буде скільки треба.

Повільно, над силу, десять доларів набралося. Прочинили двері, від свіжого повітря стало легше дихати. Зібо по рядках заспівав «На берегах буремних Йордана» [19] Церковний гімн авторства Семюела Стеннета й Кристофера Майнера. , і богослужіння добігло кінця.

Я хотіла залишитися й усе роздивитися як слід, але Келпурнія повела мене по проходу перед собою. Вона призупинилася у дверях побалакати з Зібо і його родиною, а ми з Джемі в той час розмовляли з превелебним Сайксом. Мене аж розпирало від питань, але я вирішила зачекати і пізніше розпитати Келпурнію.

— Нам надзвичайно приємно, що ви до нас прийшли,— сказав превелебний.— Ця церква не має друга кращого за вашого тата.

Моя цікавість прорвалася назовні.

— А чому ви збирали подаяния для дружини Тома Робінсона?

— Хіба ви не чули чому ? — здивувався превелебний Сайкс.— У Гелен троє маленьких діток, вона не може ходити на роботу...

— А чого вона не бере їх з собою? — питала я далі. Чимало з негритянок ходили на плантацію з дітьми, вкладали їх у затінку, поки самі працювали,— зазвичай малята сиділи між двома рядами бавовни. Тих, хто ще не вмів сидіти, матері або прив’язували собі на спину, як то роблять індіанки, або вкладали на мішки з бавовною.

Превелебний Сайкс завагався.

— Правду сказати, міс Джін-Луїзо, Гелен не може знайти собі роботу зараз... Коли прийде час збирати бавовну, її візьме містер Лінк Діз.

— А чому не може, пасторе?

Він не встиг відповісти, як Келпурнія поклала руку мені на плече. Відчувши її потиск, я швиденько подякувала і попрощалася. Джемі відлунням повторив мої слова, і ми рушили додому.

— Кел, я знаю, що Том Робінсон у в’язниці, бо скоїв щось жахливе, але чому Гелен не наймають на роботу? — допитувалася я.