Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

— Аж не віриться, — озвався хтось у натовпі. — Трансляція прямісінько з Місяця.

«…але величезний стрибок для людства», — линуло з динаміків [13] «Це маленький крок для людини, але величезний стрибок для людства» — славетні слова американського астронавта Ніла Армстронга, першої людини, яка ступила на поверхню Місяця. 21 липня 1969 року за висадкою екіпажу місії «Аполлон 11» на Місяці спостерігали у прямому ефірі мільйони глядачів. .

Томмі подивився на місяць у небі, а тоді знову перевів погляд на екран телевізора. Тепер йому і про це закортіло дізнатися більше.

Раптом Томмі побачив жіноче відображення у склі вітрини.

— Біллі, ходімо вже додому, — сказала Дороті.

Він подивився в очі вродливій матері Біллі й почав було їй пояснювати, що його звати Томмі, та вона поклала руку йому на плече й повела до машини.

— Припиняй уже це вештання містом, Біллі. Ти повинен повертатись додому до того, як Чал приходить зі служби, інакше ти й сам знаєш, що буде.

Поки вони їхали додому, Дороті раз по раз кидала на нього косі погляди, мовби намагаючись збагнути, що в нього на думці, проте хлопець мовчав.

Вдома вона нагодувала Томмі й запропонувала:

— Чому б тобі не помалювати, Біллі? Це завжди тебе заспокоює. Якийсь ти сьогодні нервовий.

Він стенув плечима й пішов до кімнати, де зберігалося різне причандалля для живопису. Швидкими мазками він зобразив нічну дорогу з вервечкою телеграфних стовпів. Закінчивши картину, Томмі відступив назад, щоб нею помилуватися. Збіса непогано як на початківця, вирішив він. Наступного ранку Томмі прокинувся вдосвіта й намалював іще один пейзаж. Цього разу на картині був день, але попри це в небі виднівся місяць.

Біллі любив квіти, поезію і допомагати матері по господарству, проте Чалмер називав його за це ганчіркою і малим гомосеком, тож хлопчик припинив поратись по господарству і писати вірші. З’явилась Адалана, щоби крадькома робити це замість нього.

Одного вечора Чалмер подивився фільм про Другу світову війну, в якому гестапівець, допитуючи жертву, молотив її гумовим шлангом. Щойно фільм закінчився, Чалмер пішов на подвір’я, відчикрижив від садового шланга шматок десь із метр двадцять завдовжки, зігнув його вдвоє та обмотав складені докупи кінці чорною клейкою стрічкою, зробивши такий собі держак.

Коли він повернувся до будинку, Біллі саме мив посуд.

Адалана й незчулась, як потужний удар у поясницю збив її з ніг.

Чалмер повісив шланг за петлю на двері своєї спальні й завалився в ліжко.

Адалана завчила урок. Чоловіки — жорстокі й підлі, довіряти їм не можна. Їй хотілось, щоб Дороті, Кеті або Чалла пригорнули її, поцілували і зробили так, щоб усі її страхи та злигодні минулись. Однак вона знала, що може через це опинитись у ще більшій халепі, тож просто заповзла до ліжка і плакала, поки її не зморив сон.

Чалмер використовував шланг часто. Головним чином на Біллі. Дороті розповідала, що вішала на двері спальні свої халати й нічні сорочки, прикриваючи ними шланг. Вона сподівалась, що коли той не впадатиме Чалмеру в око, чоловік припинить за нього хапатись. Якось, коли Чалмер уже давненько не використовував шланг, Дороті нишком викинула його геть. Чалмер так і не довідався, куди той подівся.

На додачу до потаємних експериментів із двигунами й електротехнікою Томмі вивчав різні засоби втечі. Він читав про таких видатних майстрів вислизати з пут і пасток, як Гудіні й Сильвестр, і був розчарований, дізнавшись, що деякі з найгучніших їхніх втеч були всього-на-всього трюками.

Джимбо пригадував, що в подальші роки брат іноді просив міцно зв’язати йому руки мотузкою і залишити його на самоті. Коли поруч нікого не було, Томмі досліджував вузли й розвивав гнучкість і рухливість зап’ястків, аби мотузки легко з них зсувалися. Для практики він зав’язував мотузку на одному з зап’ястків, а потім розплутував вузли, тримаючи руки за спиною.

Якось Томмі прочитав про африканські мавпячі пастки. Тварини просувають лапу крізь вузький отвір, аби дістати приманку, а тоді, вхопивши повну жменю їжі, вже не можуть витягнути кінцівку з сильця. Це змусило хлопця замислитися про анатомічну будову руки. Він пильно роздивився схему кісток людської кисті в енциклопедії, і йому сяйнула думка: якщо скласти долоню таким чином, щоб вона стала вужчою, ніж зап’ясток, то можна завиграшки звільнитися з будь-яких пут. Він виміряв товщину своїх зап’ястків і ширину долонь, після чого вигадав систему вправ, аби зробити суглоби більш гнучкими і слухняними. Коли Томмі нарешті навчився складати долоню так, щоб вона ставала вужчою за зап’ясток, він усвідомив: віднині жодні ремені чи ланцюги не зможуть його стримати.