Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

— Привезли наркотичні речовини. Отже, фармацевт сьогодні працюватиме допізна.

Марлен кинула на Томмі допитливий погляд. Сам же він навіть не розумів, навіщо це ляпнув.

Кевін замислив пограбувати аптеку. Він зустрівся з Вейном Лафтом та ще одним приятелем, Роєм Бейлі, і розповів їм про свій задум. Ті провернуть пограбування, і їм за це дістанеться левова частка наркотиків і грошей, а він візьме собі двадцять відсотків за розробляння плану.

О пів на другу ночі, дотримуючись Кевінових інструкцій, двоє молодиків підстерегли фармацевта на виході з аптеки, заштовхали його назад до приміщення, погрожуючи пістолетом, і вигребли все, що було в сейфі й шафці з наркотичними речовинами.

Тоді, як і було заплановано, вони рушили до лісу, перефарбували з балончика свій білий «додж універсал» у чорний колір і заїхали за Кевіном.

Коли вони прибули до помешкання Бейлі, Кевін розсортував украдені наркотики: риталін, прелюдин, демерол, секонал, метаквалон, гідроморфон і багато інших.

Він підрахував, що на вулицях цю партію наркоти можна буде штовхнути за тридцять, а то й тридцять п’ять тисяч доларів, і помітив, що цікавість на обличчях його спільників змінюється жадобою. Тієї ночі всі вони наковтались «коліс», і кожен із молодиків тишком-нишком підходив до Кевіна, пропонуючи змовитись і залишити третього ні з чим. Перед світанням, коли Бейлі й Лафт спали мов убиті, Кевін затрамбував гроші й наркотики до пари валіз і накивав п’ятами в Колумбус. Він знав, що ці двоє не наважаться з ним заїдатися. Вони його боялись. Постійно торочили, що він геть схиблений, і переповідали історії про те, як він одного разу пробив кулаком двері, а якось навіть розстріляв із кулемета чиєсь авто.

Вони, звичайно, донесуть на нього в поліцію, в цьому Кевін не сумнівався. Проте щойно він збуде з рук наркоту, ніхто вже нічого не зможе йому заподіяти. Фармацевт бачив їхні обличчя, а не його. Не було жодної зачіпки, що могла б пов’язати його з цим пограбуванням.

Коли наступного дня Марлен прочитала в «Ланкастер Іґл-Ґазетт» про пограбування аптеки «Ґрей Драґстор», її серце упало в п’яти.

За декілька днів Томмі заїхав за нею, щоб разом пообідати. Дівчина з подивом зауважила, що він пофарбував свій старий «додж» начорно, та ще й вельми неохайно.

— То це твоїх рук справа? — прошепотіла вона.

— Що? Фарбування машини? — невинним тоном запитав Томмі.

— Наліт на ту аптеку!

— Чорт, а ще голосніше ти крикнути не могла? Отже, тепер ти мене за злочинця маєш? Марлен, я нічого про це пограбування не знаю. Присягаюсь!

Марлен не знала, що й думати. Щось підказувало їй, що Біллі винен, одначе він так щиро засмутився, коли вона його звинуватила. Або він був найкращим актором на світі, або казав правду.

— Що ж, молю Бога, щоб ти виявився непричетним, — сказала вона.

Підозри, які висловила Марлен, ніяк не давали Алленові спокою. Він відчував, що тут щось не так. Повертаючись на роботу, він вирішив звернутись по допомогу до інших.

— Агов, хлопці, — промовив Аллен уголос. — У нас проблеми.

— Не нервуй, Аллене, — озвався Артур. — Просто їдь собі вперед.

— А ти не хочеш зайняти моє місце?

— Я волів би не сідати за кермо. Ніяк не можу призвичаїтись до американських доріг. Краще ти веди авто.

— Тобі що-небудь відомо про недавні події? — запитав Аллен.

— Під час цих буремних часів я так заглибився в наукову працю, що достеменно нічого не знаю, але підозрюю, що хтось із небажаних персон краде час і скоює злочини.

— А я ж намагався тебе попередити.

— Гадаю, без Рейджена тут не обійтися, — мовив Артур. — Ти можеш його знайти?

— Я вже пробував. Трясця! Коли він потрібен, його ніколи немає поруч!

— Я його пошукаю. А ти зосередься на дорозі.

Артур прочісував свою свідомість, вдивляючись у морок за межами світляної плями. Він бачив постаті решти членів «сім’ї». Одні з них спали у своїх ліжках, інші просто сиділи в темряві. Небажані персони навіть не дивились у його бік: Артур, заборонивши їм бувати на сцені, втратив над ними владу. Нарешті він знайшов Рейджена. Той саме бавився з Крістін.

— Рейджен, нам потрібна твоя допомога. Я вважаю, що хтось із наших скоїв злочин, а то й не один, і тепер усі ми під загрозою.

— Тсе не є моя проблема, — відгукнувся Рейджен. — Я нічого не робив.

— Я тобі вірю. Одначе дозволь нагадати: якщо одного з нас посадять до в’язниці, то заразом туди потраплять і діти. Уяви гарненьку маленьку Крістін за ґратами, в оточенні всіляких сексуальних маніяків і збоченців.