Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Кевін розлютився й заволав:

— Ви не маєте права заявлятись до мене додому й порпатись у моїх речах!

— Біллі, ми просто намагаємось тобі допомогти, — запевнила Кеті.

— Це моя приватна власність. Ви двоє припхались і провели в моїй квартирі обшук, не маючи на це ордера.

— Біллі, я — твій брат, а Кеті — твоя сестра. Ми просто хочемо…

— Докази, вилучені без ордеру на обшук, не можуть бути використані в суді!

Джим сказав Кеті, щоб та зачекала на нього в машині, на той випадок, якщо дійде до бійки. Коли Джим знову спробував поговорити з братом, Кевін розвернувся й попрямував на кухню.

— Біллі, ти платиш цими кредитками за всілякі товари. Тебе на цьому спіймають.

— Ніхто мене не спіймає, — відрубав Кевін. — Я купую одну-дві речі, а тоді викидаю картку. А оббираю я тільки педиків і мугирів, які кривдять інших людей.

— Це все одно злочин, Біллі.

— Не твоя собача справа.

— Але ж це добром для тебе не закінчиться!

— Слухай, ти приперся сюди зі свого Спокена [33] Спокен, що в штаті Вашингтон, — місто, поблизу якого розташована база військово-повітряних сил США. і вважаєш, ніби маєш право мене повчати? Я вже повнолітній, живу окремо й ні від кого не залежу. Хай тебе не обходить, чим я займаюсь. Окрім того, ти вже давно покинув родину.

— Твоя правда, проте ми всі за тебе хвилюємось.

— Я тебе сюди не запрошував і хочу, щоб ти забрався з мого дому під три чорти.

— Біллі, я нікуди не піду, поки ми все не обговоримо.

Кевін схопив свою шкіряну куртку.

— Хрін із тобою! Якщо ти залишаєшся, то піду я!

Джим, котрий завжди був сильнішим за молодшого брата та ще й отримав у ВПС практичні навички з ведення рукопашного бою, встав між Кевіном і дверима. Хлопці зчепились, і Джим відштовхнув брата назад. Він ненароком зробив це сильніше й грубіше, ніж сам того хотів, і Кевін упав на ялинку, яка перекинулась і торохнулась об стіну, приваливши подарунки. Пакуночки розчавились. Ялинкові прикраси розлетілись на друзки. Штепсель гірлянди вискочив із розетки, і святкові вогники згасли.

Кевін піднявся і знову рушив до дверей. Боєць із нього був нікудишній, і він не бажав мірятися силами з Джимом, але йому конче треба було звідси вийти. Джим узяв його за сорочку й відкинув до барної стійки, і Кевін втратив контроль над свідомістю.

Вгатившись об стійку, Рейджен одразу збагнув, хто його атакує, хоч і не міг зрозуміти чому. Джим ніколи йому не подобався. Рейджен так і не пробачив того, що цей молодик покинув дім і залишив Дороті, Біллі та дівчат Чалмерові на поталу. Побачивши, що Джим затуляє собою вихід, Рейджен сягнув рукою позад себе, намацав на барній стійці ножа й метнув його з такою силою, що той глибоко увігнався в стіну біля Джимової голови.

Джим закляк. Він зроду не бачив такої лютої ненависті на обличчі Біллі й не пригадував, щоб його молодший брат так блискавично й агресивно на щось реагував. Джим подивився на ніж, який і досі вібрував у стіні за кілька сантиметрів від його голови, й усвідомив: Біллі настільки його ненавидить, що ладен убити. Джим відступив убік. Рейджен мовчки пройшов повз нього і вийшов із будинку, ступаючи по снігу босими ногами.

Денні отямився надворі, запитуючи себе, чому це він бреде засніженою вулицею в подертій сорочці, без рукавиць і босоніж. Він повернувся в дім і здивувався, побачивши в дверях Джима, котрий витріщався на нього, мов на божевільного.

Денні зазирнув до кімнати поверх Джимового плеча й угледів повалену ялинку й понівечені подарунки. Його пронизав страх.

— Я не хотів перекидати твою ялинку, — заговорив Джим, якого вразила ще одна незбагненна зміна на обличчі брата. Від крижаної люті не залишилось ані сліду, тепер Біллі перелякано тремтів.

— Ти зламав моє різдвяне деревце, — захлипав Денні.

— Мені дуже прикро.

— Сподіваюсь, ти гарно проведеш свято, — проскімлив Денні, — бо моє ти зіпсував!

Кеті, яка доти сиділа в машині, влетіла до будинку, бліда мов полотно.

— Сюди їде поліція!

За якусь мить у двері постукали. Кеті подивилась на Джима, тоді перевела погляд на Біллі, котрий умивався сльозами, мов дитя.

— Що ж нам робити? — запитала вона. — Що, як вони…

— Доведеться їх впустити, — сказав Джим.

Він відчинив двері й запросив двох поліцейських у дім.

— Ми отримали повідомлення про порушення громадського спокою, — сказав один із них, витягаючи шию, щоб зазирнути до вітальні.

— На вас надійшла скарга від сусідів, — докинув другий.