Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Філіп сховався в тінях, гадаючи, що ж воно таке, той «андроїд». Він не збирався запитувати в Артура — не хотів давати тому бридкому бриту привід знову на нього напосістися. Філіп вирішив, що буде виходити на сцену щоразу, як випадатиме нагода. Він знав, що після Зейнсвіля Артурова влада ослабла. Якщо буде можливість дістати травичку, мет або ЛСД, Філіп прокрадатиметься на сцену і забиватиме памороки цьому сухареві Артуру.

Наступного тижня Філіп був на сцені й розповів Вейну Лафту, одному з клієнтів, що купували в нього коноплю, про свою пригоду в придорожній зоні відпочинку неподалік Ланкастера.

— От лайно, — сказав Лафт. — Ти хіба не знав, що в таких місцях аж кишить «голубцями»?

— Ні, це було для мене як грім серед ясного неба, — відповів Філіп. — Чортові педики. Вистежують собі там здобич. Ненавиджу їх.

— Не більше, ніж я.

— То шо, може, пополюємо на гомосеків? — запитав Філіп.

— Це як?

— Ми знаємо, де вони отираються вночі. Тре’ туди поїхати й показати їм, де раки зимують. Ми можемо зачистити придорожні зони відпочинку від тамтої мерзоти.

— А заодно можна тих педиків грабувати, — запропонував Лафт. — І гомів позбудемось, і трохи розживемося грошенятами до Різдва у винагороду за наші зусилля. Зробимо придорожні стоянки безпечними для порядних людей.

— Еге ж, — реготнув Філіп. — Таких, як ми.

Лафт узяв карту автомобільних шляхів і позначив усі придорожні зони відпочинку в округах Ферфілд і Гокінґ.

— Поїдемо на моїй тачці, — сказав Філіп. — Вона швидша.

Філіп також прихопив декоративну шаблю, яку знайшов у квартирі.

На стоянці поблизу Рокбриджа, що в окрузі Гокінґ, Філіп із Лафтом угледіли самотній фольксваген «Жук», припаркований поблизу чоловічої вбиральні. У машині сиділо двоє. Філіп розвернув свій «понтіак» і зупинився на протилежному узбіччі шосе, обличчям у тому напрямку, з якого щойно приїхав. Лафт простягнув йому дві пігулки прелюдину [32] Прелюдин, також відомий як фенметразин, — психотропний засіб, схожий за дією на амфетамін. Був введений в обіг у 1954 році як препарат для пригнічення апетиту. Пізніше виявилось, що він викликає залежність, тож нині він заборонений в окремих країнах, а там, де не заборонений, прописується вкрай рідко. У 1950—1970-х роках прелюдин був популярним наркотиком. Відомо, зокрема, що його вживали «Бітлз». , і Філіп їх проковтнув. Хлопці добрих півгодини стежили за «фольксвагеном», але до машини не підходила жодна жива душа, і звідти теж ніхто не вилазив.

— Це точно пара гомосеків, — озвався Лафт. — Хто ж іще так довго стовбичитиме посеред ночі на парковці біля чоловічого туалету?

— Я зайду перший, — розпорядився Філіп. — У мене при собі шаблюка. Якшо вони почешуть за мною, то накриєш їх ззаду зі своєю пукавкою.

Філіп був у доброму гуморі, коли зі схованою під плащем шаблею перетинав шосе, прямуючи до громадської вбиральні. Як він і передбачав, двоє чоловіків із «фольксвагена» пішли слідом за ним.

Коли вони наблизились, Філіп відчув, що в нього шкірою по спині побігли мурашки, чи то від їхньої присутності, чи то від пігулок. Він вихопив шаблю і вчепився в одного з гомосексуалістів. Другий виявився вайлуватим опецьком. Коли нагодився Лафт і тицьнув дуло пістолета йому між лопаток, той затрусився від переляку, мов гора холодцю.

— Так, бісові педики, — гаркнув Лафт, — мерщій на підлогу!

Філіп забрав у товстуна гаманець, перстень і годинник. Лафт проробив те саме з його приятелем. Після цього Філіп звелів чоловікам сісти до машини.

— Куди ви нас везете? — схлипуючи, запитав гладун.

— В ліс, на прогулянку.

Вони з’їхали з шосе на безлюдний сільський путівець і там висадили гомосексуалістів із авто.

— Все пройшло гладко, — мовив Лафт.

— Як по маслу, — погодився Філіп. — Це ідеальний злочин.

— Який у нас улов?

— Такий, шо ого-го! У них при собі була купа грошви. Та ше й кредитки.

— Трясця, — відгукнувся Лафт, — я залюбки покинув би роботу і заробляв цим на життя.

— Це — суспільно корисна праця, — вишкірився Філіп.

Повернувшись додому, Філіп розповів Кевінові про свій «ідеальний злочин». Потім він відчув наближення ломки і прийняв депресанти, щоб легше було витримати відхідняк.

Томмі встановив різдвяну ялинку, прикрасив її вогниками і склав під деревцем подарунки, які приготував для Марлен і своїх рідних. Він із нетерпінням чекав вечора, бо збирався в гості до матері й Дела, де також мали бути Кеті та її хлопець, Роб.