Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Голос був зовсім не жіночий. Виявилося, що то чоловік, одягнений мов жінка. На ньому був крислатий капелюх. Губи чоловіка були підмальовані помадою, на обличчі в нього був товстий шар макіяжу, а на підборідді — «мушка». Він скидався на акторку Мей Вест.

— Нумо, богатирю, — сказав жінко-чоловік, — давай я посмокчу твого прутня.

Денні помотав головою і почав потихеньку просуватися до виходу, але тут увійшов і другий чоловік.

— Ого, а цей нівроку гарненький, — протягнув він. — Давайте- но розважимось усі гуртом.

Новоприбулий згріб Денні спереду за комір і припер хлопця до стіни. Чоловік, переодягнений жінкою, задер поли куртки Денні й потягнувся до його блискавки на штанях. Брутальний напад перелякав Денні, тож він заплющив очі, і…

Рейджен схопив чоловіка, котрий його тримав, за руку, заламав її й гепнув кривдника об стіну. Коли той скоцюрбився, Рейджен вгатив його коліном у груди і врізав ребром долоні по горлянці — цей прийом юнак вивчив на заняттях із карате.

Тоді Рейджен розвернувся, побачив якусь пані й завагався. Він не міг підняти руку на жінку. Та коли вона мовила басом: «Ах ти ж погань!» — Реджен збагнув, що це чоловік у жіночому вбранні. Хлопець ухопив його, крутнув і міцно притиснув до стіни ліктем, поглядаючи, чи не підводиться ще другий чоловік.

— Мершчій на підлогу, до свого друзяки! — звелів Рейджен і зацідив трансвеститові кулаком у живіт.

Той зігнувся вдвоє й лантухом беркицьнувся долі. Слов’янин позабирав у чоловіків гаманці, та, коли він уже збирався йти, прихопивши з собою їхні посвідчення особи, трансвестит зірвався на ноги й учепився за Рейдженів пояс.

— Віддай, падлюко!

Рейджен рвучко повернувся й дав чоловікові ногою в пах. Коли той упав, юнак ударив його носаком в обличчя. Кров зацебеніла з роз’юшеного носа, і чоловік захарчав, давлячись вибитими зубами.

— Жити будеш, — незворушно сказав Рейджен. — Я є дуже обачний у тому, шчо за кістки я трошчу.

Він зиркнув на іншого чоловіка, що випростався на підлозі. Хоча його Рейджен в обличчя не бив, із рота непритомного витікала цівка крові. Як Рейджен і розраховував, вивірений удар у сонячне сплетіння віддався в надгортанник і пошкодив кровоносні судини. Цей нападник теж житиме. Слов’янин зняв із чоловікового зап’ястка годинник «Сейко» [31] «Сейко» — марка дорогих японських годинників. .

Вийшовши надвір, Рейджен помітив два порожні автомобілі. Він узяв каменюку і розбив їхні фари. Без фар його не зможуть переслідувати по швидкісному шосе.

Рейджен поїхав додому. Опинившись у своїй квартирі й переконавшись, що там не чигає ніяка небезпека, він зійшов зі сцени.

Аллен розплющив очі, міркуючи, чи варто йому забігти до нужника чи можна ще потерпіти. Усвідомивши, що він удома, юнак потрусив головою. Йому більше не кортіло відлити, зате шкіра в нього на кісточках була здерта. І що це у нього на правому черевику? Аллен тицьнув у пляму пальцем, а тоді уважно придивився до своєї пучки.

— Матір Божа! — скрикнув він. — Чия це кров’яка?! І хто вліз у бійку? Я хочу знати, що відбувається. Я маю на це право.

— Рейджену довелося захищати Денні, — озвався Артур.

— А що сталось?

Артур почав пояснювати всім членам «сім’ї»:

— Діти повинні зарубати собі на носі, що вночі придорожні зони відпочинку стають небезпечними. Після настання темряви в таких місцях збираються гомосексуалісти, це загальновідомий факт. Рейджен був змушений рятувати Денні від біди, в яку хлопчика втягнув Аллен.

— Господь мені свідок, це не моя провина! Я ж не навмисно пішов зі сцени, і я не змушував Денні займати моє місце. Хіба в ці кляті буремні часи можна знати напевно, хто виходить на сцену, хто йде і хто чим займається?

— Хтів би я там бути, — втрутився Філіп. — Ото б я оддухопелив тамтих педиків!

— Тебе б там порішили, — заперечив Аллен.

— Або ти наламав би дров, — докинув Артур. — Наприклад, убив би когось із них. І всі ми сіли б за вбивство.

— Ну-у-у…

— Окрім того, тобі взагалі заборонено з’являтись на сцені, — твердо підсумував Артур.

— Та знаю я. Все одно, хтів би я там бути.

— Я починаю підозрювати, що ти крадеш час, користуючись загальною плутаниною, і займаєшся чимось незаконним.

— Я? Та нічо’ подібного.

— Я знаю, що ти прослизаєш на сцену. Ти — наркоман, ти нівечиш своє тіло і свій розум.

— Ти шо, звинувачуєш мене у брехні?

— Так, бо ти до неї схильний. Ти — андроїд із дефективною програмою. І я тебе запевняю: я зроблю все, що зможу, щоб не дати тобі контролювати свідомість.