Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Рейджен пройшовся квартирою, намагаючись зібратися на думці. Якби можна було встановити зв’язок із Артуром, він би розпитав англійця, що відбувається. Рейдженові закортіло випити. Він подався на кухню. На столі лежала біла паперова торбинка, якої він раніше там не бачив. Підозріло поглядаючи на торбинку, Рейджен витягнув із-під стійки домашнього бару пляшку горілки. Він саме наливав порцію алкоголю в склянку з кубиками льоду, коли з паперового пакунка долинув дивний звук. Юнак витріщився на торбинку й позадкував, побачивши, що та злегка поворухнулась і схилилась на один бік.

Коли вона заворушилася вдруге, Рейджен повільно видихнув і відступив іще далі. Йому пригадалось, як він одного разу залишив на порозі в кримінального авторитета, що провертав оборудки з нерухомістю, своєрідне попередження: паперовий пакет із коброю, якій попередньо видалили отруйні ікла. Що, як йому теж підкинули зміюку, тільки в цієї зуби на місці? Рейджен простягнув руку й намацав пістолет, який ховав на холодильнику. Він блискавично вхопив зброю, навів її на паперову торбинку й натиснув на курок.

Пакунок, збитий пострілом зі столу, гепнувся під стіною. Рейджен пірнув за барну стійку і сторожко визирнув звідти, тримаючи торбинку під прицілом. Вона непорушно лежала на підлозі. Хлопець обережно вийшов зі свого укриття і привідкрив пакунок дулом пістолета. Побачивши всередині якесь криваве місиво, він відсахнувся і вистрілив туди ще раз, горлаючи:

— Кінетсь тобі, тварюко!

Рейджен кілька разів копнув торбинку носаком, але вона більше не ворушилась. Тоді він розгорнув папір і сторопіло вирячився на продірявлений сандвіч із сиром і томатним соусом.

Слов’янин розреготався. Він збагнув, що пара від гарячого «Стромболі» розпирала фольгу і змушувала торбинку рухатись. Почуваючись телепнем — треба ж таке, змарнував два набої, щоб уколошкати сандвіч! — він кинув пакунок на стіл, поклав пістолет назад на холодильник і вихилив свою горілку. Знову наповнивши склянку, він прихопив її з собою до вітальні, де увімкнув телевізор. Тоді саме мали початися новини, і Рейджен вирішив, що не завадить хоча б дізнатись, яке нині число. Та не встиг іще випуск новин добігти кінця, як Рейджена зморив сон.

Аллен прокинувся і здивувався. Як це він зумів вирватись із гардеробної? Він обмацав голову. Залишилась тільки невеличка ґуля. Ну й нехай. Тепер можна було піти й написати портрет Кеті, сестри Біллі, як він і планував. Аллен рушив до своєї художньої майстерні, та раптом згадав, що так і не встиг попоїсти.

На кухні він налив собі кока-коли та роззирнувся у пошуках сандвіча. Йому здавалося, що він лишив його на барній стійці, та сандвіч лежав на столі. Торбинка була пожмакана. Що за чортівня? Сандвіч був геть пошматований, алюмінієва фольга — подерта на клапті, все було залите томатним соусом. Що це за сандвіч йому підсунули?

Аллен узяв слухавку, набрав номер «Ґрилліз» і, коли до телефону покликали управителя, заходився його шпетити:

— Я купив у вас сандвіч, а мені всучили якесь місиво. Його наче крізь м’ясорубку пропустили!

— Прошу вибачення, сер. Принесіть його до нас, і вам приготують новий.

— Не треба. Я просто хотів, щоб ви знали: ви щойно втратили клієнта.

Аллен жбурнув слухавку й сердито почалапав на кухню, аби посмажити собі яєчню. Більше в тому клятому «Ґрилліз» не побачать ані копійки з його кревних грошенят.

За два тижні Томмі скористався з тієї плутанини, що панувала в буремні часи, й зателефонував Марлен. Він сказав, що в його квартирі залишились деякі з її речей і вона може їх забрати. Марлен приїхала після роботи, і вони з Томмі пробалакали цілий вечір. Після цього дівчина знову бувала в нього щодня.

Усе знову стало так, як у старі часи. Рейджен звинувачував у цьому Артура, який не зміг як слід приструнчити членів «сім’ї».

8 грудня, коли день уже хилився до вечора, Волтер прокинувся з непереборним бажанням сходити на полювання. Йому кортіло знову відчути мисливський азарт. Він любив самотньо сновигати лісом із рушницею.

Волтерові рідко випадала можливість бувати на сцені. Інші кликали його тільки тоді, коли хотіли скористатися з його феноменального вміння орієнтуватись на місцевості. Юнак навчився цьому ще в рідній Австралії, вистежуючи дичину на просторах буша [30] Австралійський буш — велетенські незаселені або малолюдні території, переважно пустельні чи порослі чагарями та приземкуватими деревами. . Востаннє він виходив на сцену багато років тому, коли Біллі та його брат, Джим, були в літньому таборі, організованому Цивільним повітряним патрулем. Оскільки Волтер був чудовим слідопитом, його підпрягли до роботи в пошуковій бригаді.