Станіслав Стеценко - Війни художників

— Мій фюрере, ви найвизначніший із політиків, яких коли-небудь народжувала німецька земля! — пафосно проголосив Гейдріх.

— Я народився в Австрії. Але ви праві, Райнгарде, бо Австрія тепер теж німецька земля. До речі, ви знайшли мого орла?

Гітлер любив спостерігати за парою орлів, яка постійно кружляла над Бергхофом. Але вже другий тиждень було видно тільки одного птаха. Гітлер підозрював, що другого могли підстрелити мисливці.

— Так точно, мій фюрере! — квапливо відповів Гейдріх. Він примусив займатися пошуками орла всі найближчі до Оберзальцберга районні організації гестапо.

— Якісь мерзотники його вбили? Ненавиджу цих мисливців. Хто це? Сподіваюсь, не люди з нашого руху? — Гітлер сам поморщився від свого припущення з таким виглядом, ніби у нього раптом розболівся зуб.

— На жаль, мій фюрере… — Гейдріх розвів руками. — Мені важко про це говорити.

— Так і знав! Сподівався, що це не так! Але чомусь відчував, що буде саме так! — Гітлер зірвався на крик. — Я ж заборонив членам партії брати участь у будь-якому полюванні! Нехай навіть на куріпок! Я хочу викорінити цю ідіотську звичку їсти трупи загиблих тварин! Де орел? — фюрер стиснув кулаки. Потім з прикрістю ляснув кулаком об долоню іншої руки. Було видно, що він розлютився не на жарт.

— Ми вилучили тільки опудало орла, мій фюрере, — в голосі Гейдріха відчувався непідробний жаль. — На жаль, це зробили люди з партійної організації Оберзальцберга.

— Вони повинні бути виключені з партії! І втратити свої пости! Ніякої поблажливості! Чуєте, Гейдріху? Ніякої! — Гітлер пройшов по величезному балкону з кінця в кінець. Зупинився, пильно дивлячись на Гейдріха. — Ви сказали мені все, Гейдріху?

— Майже все. Є ще тільки одне… — Гейдріх замовк, вагаючись.

— Що таке? Я слухаю вас, геносе Гейдріх.

— На підставці опудала є напис «Улюбленому фюреру. Від партійної організації Оберзальцберга». Це мав бути подарунок до вашого дня народження.

— Прокляття, — Гітлер ще раз пройшовся балконом з кінця в кінець. Відкрив двері й увійшов до зали. Гейдріх послідував за ним.

Інтер’єри Бергхофу розробляв особисто господар. Вітальня, куди вони ввійшли з Гейдріхом, була декорована деревом. Меблі здавалися занадто громіздкими. На комоді великий бюст Ріхарда Ваґнера, виліплений улюбленим скульптором фюрера Арно Брекером. На стінах кілька пейзажів Шпіцвеґа, «Оголена натурниця» Тиціана і «Жінка з оголеними грудьми» учня Тиціана — Бордоне, «Руїни Риму» Паніні. Але кімната не справляла враження надмірно загромадженої. У великому залі висіли гобелени і стояли величезні букети квітів. Тут були червоні троянди, білі кали і рожеві лілії.

Фюрер зупинився біля каміна, зняв кашкет і кинув його на крісло. Пригладив волосся, що весь час стовбурчилося на маківці й спадало на лоба. Поплескав долонею по гіпсовому різьбленню.

— Добре, Гейдріху, я погарячкував, дайте цим ідіотам спокій.

— Буде виконано, мій фюрере. Вони вже й так у розпачі! І ще одне важливе запитання. Що ми маємо робити з поляками?

— Про яких поляків мова, Гейдріху?

— Ми заарештували близько 3 тисяч найбільш видатних поляків — вчених, промисловців, громадських діячів.

Гітлер пройшов від каміна до величезного вікна. Довго мовчав, дивлячись у синю гірську далечінь. Нарешті тихо сказав:

— Як це не сумно, але їх доведеться знищити. Так буде краще для німецького народу. Вони були б постійним джерелом опору нам. У Франції скоро буде п’ять-десять польських дивізій. Поляки будуть стріляти в німецьких солдатів. А тому їх треба знищити. Польську еліту і польську культуру швидко замінить німецька.

— Буде виконано, мій фюрере.

— Що ще, Гейдріху? — він кивнув камердинеру Гансу Юнґе, який зазирнув до вітальні. Той подав на таці Гітлеру традиційну для цієї години чашку чаю, а Гейдріху — бокал вина. Гітлер ніколи не вживав алкоголь, але постійно тримав хороше вино для найближчого оточення. Камердинер був високим — метр дев’яносто. Всіх камердинерів Гітлер підбирав особисто з людей, направлених до нього з LSSAH — «Лейбштандарту СС Адольф Гітлер». Кандидати, яких направляли до фюрера, повинні були мати пропорційні риси обличчя, блакитні очі, світле волосся і високий зріст. За такими ж вимогами набирали гвардійців, які несли вахту в Імперській канцелярії.

— Салон Кіті. Це колишній, я вибачаюсь, мій фюрере, бордель. Ми закрили всі подібні заклади в Німеччині згідно з вашими директивами і директивами партії щодо підвищення стандартів моральності німецького суспільства. Цей єдиний салон вирішили використати для потреб гестапо — перетворити, я прошу вибачення, на фешенебельний бордель для іноземців. З можливістю прослуховування і фотозйомки в номерах. Мені потрібна ваша санкція, щоб залишити його в Берліні для нагляду за іноземними дипломатами й журналістами і можливого використання для їхнього вербування, — Гейдріх говорив квапливо, побоюючись, що фюрер може його перервати і не захоче слухати далі.