Станіслав Стеценко - Війни художників

Розкрив червону теку і вкотре втупився у шифротелеграму:

«…світ значно змінив думку про боєздатність Червоної армії. Таким чином, вермахт не має супротивників у Європі. І якщо буде потрібно, за місяць танки вермахту можуть увійти в Москву».

Фюрер і учні

Абетка для початкової школи

/ за ред. Вільгельма Брінкмана і Пауля Рессінга, 1940 р.

Далеко звідси у нашого фюрера Адольфа Гітлера є прекрасна вілла. Вона розташована високо в горах й оточена залізною огорожею. Часто люди, щоб побачити і привітати фюрера, підходять до неї.

Одного разу фюрер вийшов на прогулянку і приязно привітав присутніх. Вони були цьому дуже раді й стали простягати до нього руки.

Ближче від усіх стояла маленька дівчинка з квітами в руках, яка вимовила своїм дзвінким голосом: «А в мене сьогодні день народження».

Тоді фюрер узяв малу за руку і разом з нею попрямував до вілли. Там її пригостили тістечками та полуницею з вершками. Дівчинка їла, їла і наїлася. Вона вимовила ввічливо: «Дуже дякую» і «До побачення». Потім стала навшпиньки, охопила маленькими рученятами фюрера за шию і міцно поцілувала його.

28 березня 1940 року, 14 год. 23 ве.

Оберзальцберг, вілла «Бергхоф»

Адольф Гітлер — рейхсканцлер Німеччини, фюрер німецького народу і Райнгард Гейдріх — шеф Головного управління імперської безпеки (РСХА) стояли на терасі башти «Орлине гніздо» вілли Бергхоф і спостерігали за орлом, який завис високо в небі. Стояла незвична для цієї пори року тепла погода. У блакитному небі не було жодної хмаринки. Удалині височіла трикутна верхівка гори Унтерсберг.

На терасі вже стояло кілька вифарбуваних у білий колір круглих столів. Навколо них розташувалися такі ж білі стільці з м’якими спинками і твердими підлокітниками. Над столами — складені великі парасолі, які мали захищати фюрера і його гостей від сонця.

Адольф Гітлер не любив сонця. Шале знаходилося на північ від гірського масиву і навіть удень воно було в тіні гірських вершин. Товсті стіни рятували фюрера від спеки. Він любив прохолоду. Навіть холод. Височезні сосни сягали верхівками тераси, в долині і на найближчих пагорбах зеленіла трава, а на вершинах чорного гірського хребта ще білів сніг.

Суперукріплене шале Бергхоф знаходилося у високогірному районі Оберзальцберг, неподалік містечка Берхтесґаден на кордоні з Австрією.

Це був величний і водночас дивний, ретельно продуманий гірський дім-фортеця. Його збудували за особистим проектом фюрера.

Дім було захищено чотирма смугами фортифікаційних споруд, його пильнувало 3000 солдатів охорони з полку особистої гвардії фюрера «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». Головний будинок розташувався на вершині гори і мав сім величезних залів, з вікон яких відкривався величний гірський краєвид. Ще тринадцять поверхів угризалися вниз — у скелі.

Найбільшою із семи кімнат була вітальня з величезним дубовим столом, масивними стільцями, каміном і вікном на всю стіну.

Нижні поверхи були приміщеннями для охорони, прислуги, кухнями, складами, зброярнями.

Над будинком височіла башта, котру називали «Орлиним гніздом».

Тут фюрер часто насолоджувався самотністю і спогляданням краєвидів.

— Те, що Росія продемонструвала свою слабкість у війні з фінами і що, рано чи пізно, ми повернемо на схід, я сказав у запалі. Саме так, Райнгарде! Саме так, — Гітлер розвів руками і з прикрістю ляснув долонею по поручню. — Я розумію, що це моя помилка, якій немає вибачення. Тепер Сталін вустами Молотова вимагає пояснень. Але хто міг подумати, що мої слова підуть гуляти за стіни військового навчального закладу? Як це трапилося? Як вони потрапили на стіл Сталіну? Це вже ви, геносе Гейдріх, маєте дізнатися, яким чином трапився витік інформації. Це ваше недопрацювання!

На Гітлерові був традиційний захисного кольору широкобортний френч з орлом на рукаві, чорні брюки, низько насунутий на очі кашкет теж з орлом і коричневим обідком. Одяг для фюрера шили кращі шевці берлінського магазину Вільгельма Хольтера, що знаходився на Вільгельмштрасе, 49. Костюми повинні були приховувати мимовільне смикання правого плеча, яке розвинулося у фюрера після падіння на бруківку під час невдалого путчу 23-го року. Капелюхи мали бути крислатими, тому що фюрер швидко обгорав на сонці.

Сорочка була однотонною, білою, краватка чорною — цим кольорам фюрер багато років віддавав перевагу.