Станіслав Стеценко - Війни художників

Кріста Шредер повернулася з новою платівкою, і Гітлер замовк. Секретарка не входила у коло посвячених. Тим часом у двері постукали, і до Гейдріха підійшов ад’ютант фюрера — групенфюрер Бєлов.

— Я вибачаюсь, мій фюрере. Геносе Гейдріха просить до телефону геносе Шелленберг. Щось дуже термінове.

Гейдріх із гримасою невдоволення на обличчі вийшов у коридор і взяв слухавку.

— Сподіваюся, це щось справді термінове, Вальтере!

— Дуже термінове, шеф! Що робити з художником? Він контактував із секретоносієм! Ми прослідкували і встановили його особу — це заступник директора Українського інституту професор Кузеля. Наші люди підозрюють, що він щось передав росіянину! — слухавка нервово дихала. Було помітно, що Шелленберг страшенно нервує.

— Де він зараз? — запитав Гейдріх.

— Ми його прослідкували до готелю. Він у себе в номері.

— Контактував із кимось? Міг передати те, що дав йому Кузеля?

— Ні. Невідомо, чи передав він щось узагалі. Але дуже ймовірно. Він піднявся у номер, тримаючи в руках газетний згорток. Що в ньому — невідомо.

— Шелленберг, потрібно затримати росіянина, якщо він буде рухатися у напрямку посольства.

— Але ми не можемо гарантувати, що він не передасть це комусь у готелі!

Гейдріх замислився.

— Добре. Починайте операцію негайно. Росіянина затримати, згорток вилучити. Якщо підтвердиться, що це секретні матеріали, затримаєте того типа з Українського інституту. Не раніше. Бо матимемо величезну халепу з Геббельсом. Доктор вимагатиме стовідсоткові докази, коли мова піде про його людей.

Коли Гейдріх повернувся, Кріста і фюрер слухали вступ до опери «Трістан і Ізольда». Платівка закінчилася, Гітлер невдоволено запитав:

— Гейдріху, що заважає вам зосередитися на Ваґнерові? Ви ніби чимось заклопотані?

Гейдріх кинув поглядом у бік Крісти. Гітлер зрозумів, що Гейдріх не хоче говорити зайвого при секретарці.

— Крісто, дуже вдячний вам за компанію, ви вільні. Хто буде чергувати сьогодні після шостої? Ви чи фрау Вольф? — Гітлер посміхнувся своїй секретарці. Він майже завжди був добрим до своїх секретарок і ад’ютантів.

— Якщо вам все одно, мій фюрере, то буде фрау Вольф.

Йоганна Вольф була старшим секретарем фюрера.

— Здається, у фрау Вольф скоро день народження?

— Так, мій фюрере, першого липня.

— Спробуйте дізнатися, який подарунок хотіла б вона отримати.

Ледь дочекавшись, поки Шредер вийшла, Гейдріх, явно нервуючи, випалив:

— Мій фюрере, художник Гущенко, що прибув з Росії…

— Художник Гущенко? Мені говорив про нього Гофман. Я його знаю.

— Але…

— Я хочу з ним зустрітися. Це найкращий у Європі пейзажист! Я подарую йому свій ювілейний альбом акварелей. Той, що надрукував Гофман. Ви бачили пейзажі Гущенка? Ні? Ви багато втратили, любий Гейдріх. Сьогодні рівних йому немає, це справжній чарівник кисті, такі народжуються раз на сто років, — коли справа стосувалася людей мистецтва, фюрер не скупився на компліменти. — Він неймовірний, навіть не знаю, з ким можна його порівняти.

— Але, мій фюрере, Канаріс вважає його шпигуном, — Гейдріх прикусив язик і замінив «я вважаю» на «Канаріс вважає», сподіваючись у разі чого звалити проблему на керівника військової розвідки адмірала Канаріса.

— Боже, яка маячня! У дусі того дурня Канаріса. Він кретин! Нині не можна чіпати будь-кого з росіян! Не говорячи вже про цього Гущенка! Керівника делегації! Тим більше, що я знаю його особисто! Шпигун! Це глупство, Гейдріх! Я в це ніколи не повірю!

Фюрер устав і нервово заходив величезною їдальнею з кінця в кінець. Кожну фразу він закінчував ударом стиснутого кулака правої руки об долоню лівої:

— Ми не повинні сполохати Росію! До часу «Ч». Через кордон з Росії йдуть сотні ешелонів! Які потрібні нам, як повітря. Будь-який конфлікт з Росією зараз надшкідливий! Канаріс — ідіот! Тупий кретин! Його кретинізм межує зі зрадою. Який може вибухнути скандал! Гейдріх, ви повинні зараз же поїхати до Канаріса і заявити, що я забороняю йому розробку цього художника. Більше того, я наказую вам охороняти Гущенка. Жодна волосина не повинна впасти з його голови! Хіба не ви, Гейдріх, говорили мені, що росіяни самі можуть організувати замах на людей із якоїсь делегації, а тепер самі збираєтеся підлити масла у вогонь! Цілодобова охорона! І його, і виставкового павільйону, і членів делегації! Жодна волосина! Під вашу особисту відповідальність, Гейдріх!

— Вибачте, мій фюрере, дозвольте я просто зараз віддам необхідні розпорядження?