Станіслав Стеценко - Війни художників

Він сам брав участь у допиті командира дивізії, яка була вщент розбита в районі Суомісальве. І той розповів, як воювали фіни. Чудово воювали! Ця дивізія була заблокована на перешийку вузької дороги. Фіни просто підбили кілька танків з ар’єргарду. А решті нікуди було дітися! За дві доби всі танки були підбиті, всі гармати спалені. Скрізь лежали трупи радянських солдатів. І жодного фіна! Це шокувало! Вони розчленили дивізію на три частини і методично її знищували. Танки й тягачі з гарматами, які зійшли з дороги, відразу тонули в болоті. З лісу, як білі дияволи, налітали загони лижників у маскхалатах. Розстрілювали наших майже впритул і зникали в білому мареві, захопивши своїх убитих і поранених. Вони не залишали вбитих на полі бою! Якби йому таку армію, він, Коба Сталін, а не Адольф уже тримав би в кулаці всю Європу.

Наші солдати йшли в атаку в осінньому обмундируванні! Клим Ворошилов заявив, що кожухи будуть лише заважати в атаці! Він був упевнений, що переможе фінів за тиждень! І в 40-градусний мороз благенько одягнені радянські солдати робили собі хованки з іще теплих трупів товаришів! Він сказав, що Червоній армії не потрібні автомати. Навіщо дарма витрачати набої? Кретин!

Він наказав розстріляти комдива. А разом з ним треба було б розстріляти і мерзотника Климка Ворошилова!

Але він не може відверто це сказати народу. Тож доведеться пояснювати інакше. Він знав, що має сказати.

Зазвичай подібні доповіді готував секретаріат. Вони й цього разу підготували кілька варіантів, але всі вони були не те, що треба.

Він ходив червоною килимовою доріжкою з одного кінця кабінету в інший і диктував стенографістці, яка самотньо сиділа за величезним, укритим зеленим сукном, столом для нарад.

На столі не було нічого, крім двох коробок цигарок, коробки сірників і знайомої всім громадянам СРСР за кадрами кінохроніки короткої люльки.

В одній руці у Сталіна був блокнот, а в другій синій олівець. Чомусь Сталін найчастіше користувався саме синім олівцем. Любив синій колір. Колір літнього неба. Як у його рідному Горі.

Зупинився біля вікна. У щілину між опущеними шторами було видно, як з низького неба падають довгі струмені сірого дощу.

Доповідь просувалася дуже важко. Спочатку він планував, що вона буде готова і вийде у світ близько 10 квітня, а зараз уже бачив, що це нереально.

«Я хотів би, товариші, торкнутися деяких питань, які або не були згадані в промовах, або були згадані, але не були достатньо висвітлені.

Перше питання — про війну з Фінляндією.

Чи мали рацію уряд і партія, оголосивши війну Фінляндії? Чи не можна було обійтися без війни? Мені здається, що не можна. Війна була необхідна, тому що мирні переговори з Фінляндією не дали результатів, а безпеку Ленінграду треба було забезпечити безумовно, бо його безпека є безпекою нашої Вітчизни».

Сталін замислився, розкрив коробку з цигарками «Герцеговина Флор», звично зламав дві і почав набивати тютюном люльку.

«Ми знали, що фінів підтримують Франція й Англія, на їхньому боці шведи, норвежці, підтримують їх також Америка, Канада».

Задзвонив телефон.

— Йосипе Віссаріоновичу, прибув Меркулов, — сказала слухавка голосом Поскрьобишева.

— Нехай зайде.

Меркулов увійшов до кабінету Сталіна й виструнчився. Витягнувся так, що, здавалося, ніби велика голова от-от відділиться від тулуба. Очі випромінювали відданість. Помітно було, що він просто в захопленні від того, що сам вождь усіх народів захотів з ним говорити. Гаркнув:

— Здравія желаю, товаришу Сталін!

— Вийди і зачекай, — наказав Сталін стенографістці, махнувши рукою на Меркулова, — не треба так кричати — жінку злякаєш.

Кивнув і жестом запросив сісти. Меркулов присів на край стільця, не відводячи очей від вождя.

— Як ідуть справи у наших груп по ліквідації Троцького?

— Все розвивається згідно з планом! — браво, але вже значно тихіше відрапортував Меркулов.

— Добре. Зібрав інформацію про малярські здібності Гітлера?

— Так точно, товаришу Сталін! За наказом товариша Берії мною зібрані всі дані. Наші експерти вважають його досить непоганим художником. Його рівень можна вважати вищим за середній.

— Значить, гарний художник… Кого затвердили керівником делегації радянських художників, яка поїде в Берлін?

— Микола Гущенко призначений керувати делегацією. Наш колишній агент-нелегал у Франції.

— Не пам’ятаю. Який у нього був оперативний псевдонім?

Сталін часто особисто перечитував донесення закордонних агентів і багатьох агентів знав за псевдонімами.