Андрій Новік - Останній спадок

— Це він, — вірячи й не вірячи побаченому, Сотник, як загіпнотизований, кивав головою та всміхався сам до себе, — це квадрат Полібія.

І розповів, як Підгірський, фанат криптографії, вигадуючи дедалі більш заплутані повідомлення, аби спілкуватися з Кравцем і втаємничити те спілкування від інших членів організації, зрештою створив для цього химерний цифровий код. Підгірський і Кравець з усіх шифрів здебільшого використовували квадрат Полібія.

Ця, впроваджена ще в третьому столітті до нашої ери методика шифрування повідомлень передбачала заміну літер алфавіту на два числа, одне з яких відповідало значенню рядка, друге — стовпчика. Бажан, узявши за основу українську абетку з її 33 буквами, намалював фігуру з шести рядків і шести стовпчиків: число 36 давало змогу найбільш оптимально розбити українську абетку на квадрат.

Ярослав обійшов стіл, за яким сидів Бажан, і поглянув на другову писанину з-за його плеча. Безглуздий перелік символів тепер набував сенсу.

Глаголичні символи, розмежовані між собою крапками, перетворювалися на довгий рядок цифр.

— Бачиш нулі? — запитав Бажан, тицяючи вказівним пальцем у папір. — Це, так би мовити, поділ двозначних чисел. Розмежування. Бачиш? 54, 24, 43, 31 і так далі. Перша цифра означає стовпчик, друга — рядок квадрата Полібія.

Тут Ярослав помітив те, що залишилося поза увагою збудженого своєю знахідкою керівника: останні чотири цифри не вписувалися в систему шифрування, що могло означати хибність здогадки. Одначе шалений азарт керував зіпрілим, попри прохолодну ніч, тілом Бажана, кожним його пальцем і доторком до ручки, що виводила під двозначними числами відповідну до них букву. Вималювавши останню, Бажан підсунув папірець ближче під світло лампи й здивувався новому набору літер, не менш нерозбірливому й безглуздому за попередній.

— Це маячня! — гукнув він Ярославові, переконуючи того у своїй неврівноваженості. — Квадрат не так вибудувано. Бачиш останній рядок? Ю, я, ь — це звуки, без яких майже неможливо скласти речення, а тут їх немає. Квадрат неправильний.

Найпростіша думка проскочила в Ярославовій голові вже по всьому: Підгірський оперував методом побудови квадрата, що аналогічний до латиниці, де схожі букви, як-от I та J, розташовані в одній комірці. Щойно він закінчив пояснювати свою думку Бажанові, той заходився вимальовувати на чистому аркуші новий квадрат, який тепер мав вигляд повністю заповненої літерами фігури.

З іще більшим ентузіазмом і ширшою усмішкою Бажан виводив літеру за літерою, і що більше літер поставало перед Ярославовим зором, тим більше той роззявляв рота, неспроможний опанувати себе від шоку. Послання було справжнім. Старий Підгірський не розігрував їх, і смерті, з якими так важко мирився Війт, були не марними.

Хапаючись за голови, чоловіки мало не стрибали на радощах. Бажан одразу звелів готувати авто й збиратися в поїздку до села Колодіївка, що в Тернопільській області.

— Чому саме туди? — не розумів Ярослав, одначе, беззаперечно готуючись виконувати наказ керівника, налаштовувався нарешті побачити Чаркес.

— Розшифровані рядки з послання Підгірського — це слова святого Теодора Студита — візантійського ченця, реформатора монастирського життя та засновника першого Студійського монастиря в Константинополі.

За словами Бажана, Ігор Підгірський не дарма не зовсім поділяв погляди «Родового відродження». Після смерті свого побратима Остапа Кравця Підгірський дедалі частіше почав звертатися до Бога, християнського Бога. Він шукав допомоги й наприкінці дев’яностих, здавалося, знайшов її в Римі, серед ченців-студитів. Одначе, попри пізнання серцем Господа, старий не відмовлявся від старослов’янських коренів і вірувань своїх предків. Підгірський вважав, що Бог один і байдуже, як його називати. Те, що розповів Сотник, вразило Ярослава: людина, яка опиралася режиму його керівника, виявилася такою близькою думками й поглядами.