Андрій Новік - Останній спадок

— Що ти таке кажеш?

— А ти гадав, вони сидітимуть склавши руки, доки ти сам не вирішиш з’явитися на їхні ясні очі? Ризикуватимуть знахідкою, ризикуватимуть кубом, що його залишив тобі старий Підгірський?

— Ні… але…

— Але що? — різко гаркнув Бойд, чим викликав мимовільну посмішку Г’юза, який відверто насолоджувався словесною сутичкою. — Якщо ми не вирішимо, як діяти далі, від радикальних дій відродженців загине не тільки твій малий, а й сотні чи навіть тисячі людей. Чи тобі Ілева мало? Це лише початок, тож, прошу, візьмися за голову й добий ту довбану записку ієрогліфами, інакше збиратимемо кістки по всій Україні. Зрозумій її зміст — і ми зробимо все, аби випередити їх.

Бойд обернувся до комп’ютера й одним натиском продовжив перегляд відео. Замість щокатого брюнета з’явилася симпатична шатенка в білій сорочці та піджаку, яка читала інформацію з папірця, стоячи в студії телеканалу на тлі запущених слайд-показом фото. Далі дивитися стало ще важче: серед фото, що миготіли за спиною журналістки, були мої, Марка та капітана Григорія Кострубчука.

— Капітана поліції Григорія Кострубчука на певний час відсторонено від консультування справи. — Жінка говорила швидко й упевнено, очі бігали з боку в бік по заздалегідь підготовлених словах. — Нагадаємо, що підозрюваний у масових убивствах колишній викладач університету Івана Франка у Львові разом зі своїми співучасниками вчинив напад на капітана поліції, коли той віз їх до відділка після затримання на місці злочину. У результаті нападу двоє підлеглих Григорія Кострубчука, працівники поліції, загинули від важких травм голови.

Дев’ятирічного сина підозрюваного Луку Кравця досі не знайдено, є ймовірність, що батько утримує дитину в неволі. Також досі нічого не відомо про долю Марка Яремчука, який перебував в автомобілі разом із підозрюваним під час скоєння масових убивств у селі Ілів Львівської області.

Після закінчення відео Ґреґор Бойд одразу відкрив нове посилання.

— Не те, не те… напад на голову корпорації Genetic Acceleration … О, глянь. Тебе тут рукою Кремля прозивають. Засланим спецагентом ФСБ.

Чоловіки грубо заіржали. З мене ліпили ворога народу, міжнародного вбивцю, терориста.

— Ого, — знову сказав американець, клацнувши на ще одне коротке відео.

На повний екран розтягнулося широке, розгодоване обличчя президента України. Ледь не ридаючи й насилу стримуючи гіркі сльози, він звертався до українського народу, висловлюючи підтримку рідним загиблих у селі Ілів і на сході країни під час бойових дій АТО. Президент обіцяв швидку та надійну роботу організованих оперативних груп у пошуках винних.

Не дослухавши, Ґреґор Бойд під підбадьорливі оплески Г’юза перемкнувся на ще одне коротке відео. Вони забавлялися ! Цього разу в невеликому прямокутнику проступила маленька студія телеканалу «НТА». Більшість простору в ній займав білий пластмасовий стіл, за яким сиділо двоє ведучих — огрядний молодий чоловік у дешевому, проте доволі елегантному костюмі й жінка років тридцяти п’яти в синій сукні на довгий рукав — і троє гостей. Серед останніх я зауважив знайоме обличчя молодого чоловіка з дрібною щетиною й акуратно зачесаним набік волоссям — Юрія Мишкевича, викладача моєї кафедри та компаньйона зі святкування в караоке-барі. Відео виявилося обрізаною версією передачі, що містила лише коментар Юрія.

Першою заговорила жінка в синій сукні:

— Пане Мишкевич, ви працювали з Далібором Кравцем, людиною, яку зараз підозрюють у скоєнні вбивста близько тридцяти п’яти осіб. Яке було ваше враження від першої зустрічі з цим чоловіком? Чи спостерегли ви в ньому характерні риси маніяка? Чи, може, він поводився стримано й обачно?

— Скажу відверто, — почав Юрій, невдало приховуючи задоволення від уваги телекамер, — я відразу зрозумів, що з тим чоловіком щось не гаразд. Ми всі знали про заворушення за його участю в Криму (про це гули всі масмедіа), але лише я сприйняв цю інформацію серйозно та з осторогою поставився до нового знайомого. Спершу Кравець намагався вдавати такого собі миролюбивого добряка. Я вже майже погодився, що припустився помилки стосовно нього, спробував заприятелювати з ним, влити його в колектив, так би мовити, однак моє серце відчувало щось гидке в цій людині. Я протестував проти нього, і однієї миті Кравець, відвівши мене вбік, узявся погрожувати, що, коли я продовжуватиму тиснути на нього, він приріже мене та мою сім’ю. Попри все, йому дали змогу працювати зі студентами, за що поплатився бідний Максим Підгірський. Він був першим, хто потрапив під якийсь гіпнотичний вплив цього виродка…