Андрій Новік - Останній спадок

8 березня 1971 року група невідомих, яка згодом назвалася «Комісією громадян щодо розслідування діяльності ФБР», проникла до приміщення відділення ФБР у місті Медіа, штат Пенсильванія, та нелегально винесла звідти понад тисячу різних документів, копії яких згодом розіслали редакціям газет, конгресменам, журналістам і всім, хто тільки міг зацікавитися провокаційною діяльністю Бюро. Серед документів, які набули розголосу, знайшлися й ті, що стосувалися проекту «Коінтелпро», через що Гувер за півтора місяця мусив увести директиву про згортання операцій програми.

Скандал із «Коінтелпро», смерть Гувера та подальша відставка його підопічного, причетного до «Вотерґейту» [87] Вотерґейтський скандал (англ. Watergate scandal ) — політичний скандал у США, який завершився відставкою президента Річарда Ніксона. За чотири місяці до президентських виборів 1972 року в штабі кандидата в президенти від демократичної партії Джорджа Макґоверна, розташованому у вашинґтонському готелі «Вотерґейт», було затримано п’ять осіб, які незаконно проникли туди. Чоловіки налаштовували прослуховувальну апаратуру та фотографували внутрішні документи демократів. Згодом було оприлюднено аудіозаписи, на яких Ніксон обговорював із начальником свого апарату заходи із запобігання розслідуванню за допомогою ЦРУ та ФБР. 1974 року під загрозою імпічменту президент Ніксон подав у відставку. , похитнули вплив і позиції ФБР. 1976 року генеральний прокурор Штатів оголосив, що всі дії Бюро щодо внутрішньої безпеки країни повинні бути повністю контрольованими як такі, що порушують права громадян. Одначе рішення про тотальний контроль залишилося тільки на папері та на словах прокурора. Натомість незаконні прослуховування та проникнення до центральних офісів організацій, які становили загрозу для національних інтересів уряду, траплялися навіть частіше, ніж за проекту «Коінтелпро».

Офіційно ФБР діяло за кордоном у понад сорока державах світу, де утримувало своїх представників, будувало академії для навчання майбутніх агентів, як-от у Тайланді чи Угорщині. Проте дії за межами країни передбачали їхнє узгодження на офіційному рівні з ЦРУ, тож для «звільнення рук» у ФБР було розроблено секретні проекти, підпорядковані лише його директорові Вільяму Мак-Калаґену.

Програмою, започаткованою 1981 року Федеральним бюро розслідувань для досягнення національної безпеки на внутрішній і міжнародній арені шляхом протидії терористичним актам на основі расистського та релігійного гніву, була «Ізраéль». Спочатку проект мав своїм вектором придушення виявів роботи організацій, з якими було розгорнуто боротьбу під час вищезгаданих хвиль, а саме — прочісування головних офісів, знищення документації й арешт учасників з огляду на підозру в змові проти американського уряду та народу США.

Вільям Мак-Калаґен дав програмі назву «Ізраéль» — у перекладі «богоборець», біблійне ім’я, яким Господь нарік Якова, — та сформував засекречені філії в найбільших країнах світу, згодом поширивши їхній вплив і на менші сусідні.

На відміну від Управління з боротьби з тероризмом, «Ізраéль» не мала бойового спецпідрозділу на кшталт SWAT . Тут працювали аналітики та виконавці , які діяли на місці злочину чи задовго до його виникнення, нейтралізуючи супротивників та збираючи інформацію для Вашинґтона, на основі чого Мак-Калаґен ухвалював рішення про передання повноважень щодо розслідування певним офіційним особам.

Як директор програми «Ізраéль», Білл Гендерсон ненавидів втручання офіційного Вашинґтона. Наявність ресурсів і навичок спеціально підготовлених людей, на його думку, була тим, що могло замінити навіть ЦРУ, а пресована необхідність вклякати на колінах перед троном головнокомандувача виводила конфлікт на вищий, хоч і тихий щабель. Протиставити Мак-Калаґену хоч би щось Гендерсон не міг, одначе він знав, що прийде час і його управління Бюро піддасть сумніву. За два роки термін перебування на посаді директора ФБР Вільяма Мак-Калаґена добігав кінця, і Білл Гендерсон уже мав чіткий план реформування структури та контролю дій управління. За два роки Гендерсон повинен був очолити Бюро розслідувань.

— Я досі не збагну дечого…

Запитувати чоловіка з військовим вишколом і всезнаючим поглядом було ніби підставляти власні яйця під удар. Пауза затягнулася на більше, як треба, і в повітрі зависла ніяковість. Моя ніяковість. Ґреґор Бойд же продовжував усміхнено та співчутливо вивчати очима моє втомлене обличчя й чекати. Чекати, доки я, мабуть, зійду з розуму та розчинюсь у повітрі від власної безпомічності.