Андрій Новік - Останній спадок

— Тобто ти не віриш в існування меча Арея ? — слова Бойда були радше ствердженням, аніж запитанням.

— Знаєте, як облаштовували жертовники Арею ? Накладали в’язанки хмизу так, аби ті утворювали чотирикутний майданчик. Щороку на той майданчик викладали сто п’ятдесят возів нового хмизу, встромляючи в нього старі мечі — символи Арея . А тепер уявіть, як легко ця вимощена посеред степу купа хмизу зі встромленим у неї залізяччям виконувала роль громовідводу та як під час грози блискавки влучали просто в неї, від чого та спалахувала та горіла ясним полум’ям. Небесний вогонь, із якого створили Чаркес, удари блискавок, які є символом Перуна , — неймовірне та переконливе видовище для людей із тодішньою міфологічною свідомістю. Звісно, що після такого вони будь-які міфи сприймали за реальність.

Ґарланд Г’юз обережно поклав папірець на стіл і процідив крізь зуби:

— Віриш чи ні, але вони його шукають і вже почали вбивати. «За появи безсмертного всемогутнього лідера з магічним мечем у руках люди ладні гори вергати, упевнені у своїй перемозі» — так ти сказав? Оу, а ще в них твій син, і доки цей клятий шифр не приведе нас до «відродженців» або до Чаркеса, ти його не побачиш.

— Що саме ти йому розповів? — Гендерсон від обурення роздув щоки, мов повітряну кулю. Ризикована відвертість підлеглого йому відверто не сподобалася.

— Не більше й не менше, ніж він мусить знати, аби повірити нам і почати співпрацю, — почувся голос Ґреґора по той бік телефона.

— А без цього не можна було обійтися?

— Ні, Білле, і тобі це чудово відомо…

— Протокол один для всіх: якщо він патякатиме, полетять голови. І я особисто потурбуюсь, аби твоя стала першою.

Телефон замовк, і боса огорнула тиша власного кабінету. Ноги тонули в густому килимі, а спина майже вросла в крісло. Згодилося б розім’ятися, завести руки за гладку спину й хоч раз, аби не репнули на дупі дорогезні штани, присісти. Упершись руками в стіл, Білл Гендерсон спробував підвестись, але відразу ж гепнувся назад у шкіряне крісло. « Не сьогодні », — подумав він.

Ґреґор Бойд мав доступ до майже повного спектра вільних дій на свій розсуд: Гендерсон дозволив йому орієнтуватися за ситуацією й ухвалювати рішення, які той вважатиме найвигіднішими. Розкривати інформацію про таємний неофіційний проект ФБР «Ізраéль» було ризиковано та небезпечно, проте, як зрештою визнав Гендерсон, певною мірою доцільно. Бойд розумів значення грифа «Секретно», а відтак міг злити Кравцеві лише другорядну інформацію — водичку , як іноді висловлювалися Гендерсонові підлеглі.

Попри статус ФБР як урядового підрозділу Сполучених Штатів, діяльність його невпинно ширилася за кордоном. Гучну заяву про це було офіційно зроблено1984 року, коли ФБР доручили розслідування всіх терористичних актів, жертвами яких стають громадяни Штатів поза межами своєї країни. Функції розслідувань брало на себе Управління ФБР із боротьби з тероризмом, виокремлене зі складу Управління національної безпеки в межах його реорганізації директором Луїсом Фрі. Власне управління складалося з двох основних підрозділів: перший займався справами, пов’язаними з міжнародними злочинами, другий — із внутрішнім тероризмом.

Однією з найвагоміших причин примусового створення засекречених підрозділів і управлінь було запровадження глобальної програми Джона Едґара Гувера [86] Джон Едґар Гувер — директор ФБР від 10 травня 1924 р. до 2 травня 1972 р. Очолював Федеральне бюро 48 років поспіль, що є рекордом, який ніколи не буде перевершено з огляду на те, що на сьогодні термін перебування на цій посаді становить 10 років. «Коінтелпро». Спочатку програма мала спрямованість на боротьбу з Комуністичною партією США, але згодом вийшла за рамки підготовки таємних агентів для цього. Гувер санкціонував стеження за всіма організаціями, діяльність яких, на його думку, суперечила політиці американського уряду. Так було організовано обшуки у вашинґтонському офісі Єврейської культурної спілки, у приміщенні Соціалістичної робочої партії та офісі асоціації «Студенти за демократичне суспільство». Під хвилю потрапили ку-клукс-клани, негритянські та пуерториканські націоналістичні організації, релігійна община «Свідки Єгови» та пацифістичні об’єднання, що виступали на підтримку народу В’єтнаму, який страждав від війни із США, Асоціація китайських прачок та Американська рада християнських діячів… І це був лише початок списку. У меморандумі ФБР ішлося про близько двісті сорок незаконних проникнень проти п’ятнадцяти організацій за період 1942–1968 рр. Зважаючи на проведення щодня близько ста таємних операцій, до 1975 року в картотеці Бюро накопичилося приблизно шість із половиною мільйонів досьє на «внутрішніх ворогів».