Іен Мак'юен - Амстердам

Коли заговорив редактор зарубіжних новин, увага в кімнаті зосередилася. Планується зустріч європейських міністрів закордонних справ, і там буде Гармоні — якщо тільки не подасть у відставку. Коли спливло це припущення, кімнатою поширився схвильований гомін. Вернон звернувся до редактора відділу політичних новин Гарві Строу, який пролив світло на історію політичних відставок. Таких останнім часом було небагато, і це мистецтво явно вмирало. Прем’єр-міністр, сильним боком якого була дружба й відданість, а слабким — політичний інстинкт, імовірно, чіплятиметься за Гармоні, доки його не змусять піти. Це продовжило б інтригу, що лише на користь «Експерту».

На запрошення Вернона керівник відділу розповсюдження підтвердив останні дані: наклад був найкращий за сімнадцять років. При цьому мурмотіння перетворилося на галас, а на порозі почалися штовханина і штурханина — журналісти біля стійки Джин відчайдушно намагалися протиснутися крізь живу перепону тіл. Вернон грюкнув по столу, закликаючи зібрання до порядку. Пора нарешті послухати Джеремі Болла, редактора місцевих новин, який розповів: сьогодні перед судом зі звинуваченням у вбивстві постане десятирічний хлопчик; ґвалтівник Озерного краю здійснив другий за тиждень напад, а учора ввечері заарештований якийсь чоловік; нафта залила узбережжя Корнволлу. Але нікого це не цікавило, бо була лише одна тема, яка підігріла б натовп — і нарешті Болл заговорив про неї: на лист у «Чорч Таймс» від єпископа, який атакує «Експерта» за матеріал про Гармоні, потрібно відповісти у сьогоднішньому номері на першій шпальті; слід подати матеріал про сьогоднішні збори урядового комітету; до вікна штаб-квартири Гармоні у його виборчому окрузі у Вілт-ширі кинули цеглину. Новини супроводжувались уривчастими оплесками, а коли кілька слів промовив Грант Макдональд, Вернонів заступник, запала тиша.

Грант був ветераном «Експерта» — здоровило, чиє обличчя майже сховалося в безглуздій рудій бороді, яку він ніколи не підстригав. Він полюбляв розігрувати шотландця, напинаючи кілт на Бернсівський вечір [30] Національне свято Шотландії — день народження Роберта Бернса (25 січня), Burns Night або Bums Supper. , що він сам і організував для газети, й дудіти на волинці під час новорічних корпоративів редакції. Вернон підозрював, що Макдональд ніколи не бував у краях, північніших за Масвелл-Гілл [31] Muswell Hill — північне передмістя Лондона. . На публіці він надавав головному редактору належну підтримку, а наодинці був налаштований скептично щодо його починання. Здавалося, уся редакція знала про його скепсис — ось чому так спрагло слухала. Ґрант почав низьким риком, який мов посилив тишу навколо.

— Тепер я можу сказати,— і це буде для вас сюрпризом,— що у мене від самого початку були деякі сумніви...

Цей лукавий вступ отримав у нагороду одважний вибух реготу. Вернон просто був у захваті від такої дволикості: по-візантійському хитромудрої і лукавої. Виникла асоціація з полірованим різьбленим тарелем щирого золота, мережаним побляклими ієрогліфами.

Макдональд пояснив свої сумніви: втручання в особисте життя, бульварні методи, підводне каміння тощо. Потім він перейшов до суті справи й підвищив голос. Френк не помилився у своєму донесенні.

— Але я за ці роки зрозумів, що в нашій справі трапляються моменти — нечасто, звісно,— коли власні думки мають відійти на другий план. Вернон зробив свою справу з пристрастю, керуючись інстинктом справжнього журналіста, і відчувається, що тут, у цих стінах, є подих життя, і це повертає мене до старої доброї пори триденки [32] Мається на увазі триденний робочий тиждень зі зниженою зарплатнею, запроваджений консерваторами у 1973 р. і скасований лейбористами 1974 р. Причини запровадження були пов’язані з браком енергії через страйки шахтарів. , коли ми вміли писати по-справжньому. Сьогодні тиражі промовляють самі за себе — ми зачепили за живе громадський настрій. Отже...— Ґрант повернувся до головного редактора й осяйно всміхнувся.— Ми знову на коні, й це завдяки вам. Верноне, тисяча подяк!

Після гучних оплесків виступили інші з короткими промовами і вітаннями. Вернон сидів, схрестивши руки на грудях, з урочистим обличчям, опустивши погляд на прожилки шпонованого столу. Він хотів усміхнутися, але вирішив, що це неправильно. Він задоволено спостерігав, як генеральний директор, Тоні Монтано, потай занотовує, хто і що говорить. Хто в команді. Його треба тихенько відкликати вбік і заспокоїти стосовно Дибена, який розтягнувся в кріслі, глибоко засунувши руки у кишені, хмурився і похитував головою.