Аскольд Мельничук - Що сказано

Деякі письмена присвячено домислам щодо зникнення Тура. Ніхто не знав, що сталося. Одного дня він не повернувся зі своєї пообідньої плавби. Увечері нирці жердинами обнишпорили кілька верст по річищу, а рибалки закидали неводи в усі досяжні закутні Неба і Пекла. Але Тура або бабки знесли на небо, або розчинили жваві водоверті Ольги. Подейкували, що він пішов на прощу до Святої Землі. Або Перун, втрачений бог громовиці, обернув Тура в змія.

Зенон доповнював свої вчительські обов’язки, працюючи у кількох благодійних комітетах, що відсилали харчі на схід країни.

У лікарні святого Кирила, де він теж був за добровільного помічника, часто бачив виснажених недоїданням людей.

— Що ж воно там на сході діється, брате? — якось запитав хворого.

— Голод. Безхліб’я. Все в міста повивозили.

Але землі, де це діялось, були відрізані, і до інших міст звістки долинали поволі. Один хворий розповів про чорний ринок людського м’яса. Казав, що був у крамниці, де за лядою поскладано таці з людськими кінцівками, нутрощами, пальцями, щоками, носами і всяким таким.

Неймовірно, думав Зенон, тручи скроні. Вирізати м’ясо з людських щік? Що тут можна зробити? Упродовж місяців він начувся ще гіршого: цілі села ставали людожерами; на поїзди з туристами нападали, дітей варили живцем.

Бентежили й новини з Америки. Фондова біржа луснула. Країною врядували гангстери. Новою столицею став Чикаго, новим президентом — синьйор Капоне. Проте Голлівуд справно постачав кінофільми: вони з Наталкою рвали боки з подвигів Лорела, Гарді й Чарлі Чапліна. Наталка умлівала за Робертом Донатом, а Ластівка пищала зі страху, коли Кінг-Конг гримав у міську браму.

Та й Німеччина з розуму зійшла. Люди везуть дойчмарки тачками, аби купити кілька хлібин. Щось тут не так, зовсім. Значить, хтось десь переїдає. Земля ж іще не пустеля…

Стефан і Ліда розмовляли з кухаркою, поки та нарізала квасок і цибулю, потрошила курчат, розтоплювала масло, і мішала то все з сухарями в каструлях завбільшки з ванну. Ліда навіть запросила її нагору до folie à trous [3] Божевілля трьох (франц) . , але чорнявка з Нормандії скинула таким крижаним оком, що Ліда більше не пропонувала.

Доки Зенон наривався на кулі, Стефан діставав рани іншого роду. Він заприязнився з мадам Матільдою Попровською та її дочкою Лідою. То були жінки далеко не скромних статків, і Стефан дарував їм саме такі розваги, яких вони бажали.

З мадам Попровською він грав у гру під назвою «Катерина Велика»: до неї йшли мотузки і шківи, довга свічка, галіфе, ретельно припасоване дзеркало, пужално і збиті вершки.

У Париж він приїхав ніякий, як глина. Аморфний і спраглий, він сподівався, що Бодлер, Делакруа і Місто Світла допоможуть йому знайти себе. Донька мадам Попровської, Ліда, сиділа з ним у купе. Кажуть, що, перетинаючи Альпи, святий Бернард відводив очі, бо не хотів відволікатись від медитації. Стефан же не бачив гір, бо не зводив очей із лагідних схилів і видолинків Лідиного обличчя. Потім вона поцупила його парасолю. Коли він кинувся за нею, Ліда віддала парасолю, обпікши його зап’ясток пальчиком у рукавичці.

На Східному вокзалі Парижа він видивлявся на труби, звідки дим валував у відкрите небо, на тріпотливі шалі, на ціпки і циліндри, а надто на гарних, підбілених жінок.

Він залишив Австрію, не захистившись. Спалив дисертацію про харчування святих пустельників перед тим, як сісти у потяг.

Його цікавість до аскези святих виросла з його побуту в Відні, де всі були поведені на сексі. У тому розкішному місті люди, здавалося, шаленіли від симфоній та живопису. Насправді ж воювали за секс. Місто осявали дивовижні безумці: Шіле, Кокошка, Малер, Краус, Берґ, Штраус, Ґерстль, Шонберґ. Останні двоє були парою. Спочатку Ґерштль злягався з дружиною Шонберґа, а потім виправив ситуацію, повісившись. Рогоносець Шонберґ, у галюцинації, реготав демонічним сміхом. Той регіт назвали атонічною музикою. Стефан бачив виставу Кокошки «Вбивця, надія жінок», і та його, простодушного, потрясла. Хоча він не знався ні на музиці, ні на живописі, ні на театрі. Він ходив по кав’ярнях, курив, розмірковував, будував теорії. І часто закохувався.

Назовні стаєш тим, чого прагнеш всередині.

Він був жеребцем, що потребував сідла.

Вона перша скористалася свічкою.

У 1933 році стару країну зжер голод.

Вершки як мастило. Він лежав голий горілиць. Мастила вона.