Джулиан Барнс - Історія світу в 10 1/2 розділах

У середу 21 червня британський контингент із «Сент-Луїса» зійшов на берег у Саутгемптоні. Ці люди змогли підрахувати, що їхні морські поневіряння тривали сорок днів і сорок ночей.

1 вересня розпочалася Друга світова війна, і пасажири «Сент-Луїса» розділили долю євреїв Європи. Їхні шанси на виживання були більшими чи меншими залежно від того, до якої країни вони потрапили. Дані щодо кількості тих, хто залишився живими, різняться.

Джунглі, для передачі

Кохана!

Саме час для листівки — за півгодини вирушаємо — минулу ніч провели в товаристві «Джонні Вокера», тепер це місцева вогняна вода чи що — пам’ятай, що я сказав тоді по телефону, і не стрижися занадто коротко.

Цілую,

твій Цирковий Силач

Люба моя, рідна!

Щойно провів добу в автобусі, де приладова панель була вкрита образами святого Христофора чи хто в цих краях виконує його роль. Я був би не проти, коли б водій вдався до сильніших чарів — старе добре християнство на його водіння не дуже впливало. Коли на кожному крутому повороті не вивертає кишки, то краєвиди розкішні. Велетенські дерева, гори, таке — я листівок купив. Команда зараз трохи збуджена — якщо я ще раз почую жарт на тему «я тут назад до Каракаса збираюся…», то, мабуть, кого-небудь задушу. Проте в подібній справі це й нормально. Не хочу сказати, що я раніше за таке брався — має бути страх як весело. Дуже сподіваюся, що після того, як вони обкололи мене з усіх боків, я не підхопив яке-небудь бері-бері.

А ще добре бути далеко від людей, які можуть тебе впізнати. Ти ж розумієш, у Каракасі навіть із бородою й в окулярах не зашифруєшся. В аеропорту — ясна річ, але це й нормально. Ні, навіть смішно. А вгадай-но, де вони мене бачили? Не в отому касовому, де Пінтер сценарій писав, за який Золоту гілляку дали, де там. Ні, в отому смердючому американському серіальчику, в якому мене знімав Гел Хрінзгадайякйогопулос. Його тут ДОСІ показують. Діти на вулиці підходять і кажуть: «Привіт, містере Рік, як справи?» Уявляєш? Бідність тут — це окрема історія. Правда, після Індії мене вже нічим не здивуєш. Так що ж ти зробила з зачіскою? Дуже сподіваюся, що не втнула якусь дурницю на зло мені, що я поїхав. Знаю я вас, дівчат, то кажете, мовляв, я постриглася, щоб подивитися, як мені буде, потім — що Педро в салоні не дав волосся відпустити, потім — що треба було найкраще виглядати на якомусь весіллі й не можна було бути кошлатою, а тоді не відпускаєте волосся, якщо я щотижня про це не казатиму, бо думаєте, що й так мені почало подобатись, а якщо кожного тижня нагадуватиму, то почую, що прискіпуюсь, — і от глухий кут. І нечесно казати, що це через мою бороду, адже я не винен, що в мене борода, просто в джунглях не голяться, в якому там столітті ми будемо, коли там опинимось, і я розумію , що рано її запустив, але я такий, люблю якомога швидше входити в роль. Ти ж знаєш, як Дірк каже, що він починає з черевиків, а коли з черевиками порядок, то він уже й знає решту свого персонажа — от я з обличчя починаю. Не надто приємно першим ділом зранку таке бачити, але ж не кожна може сказати, що спала з єзуїтом. Із дуже давнім єзуїтом — тим більше. Спека страшна, очікуються проблеми з пранням. Досі п’ю ті таблетки від живота. Побалакав із Віком про сценарій, каже, не хвилюйся, але ж на цій стадії всі так кажуть, правда? Я сказав йому те, що й тобі телефоном казав: чи не треба ченцеві надати більш людських рис, адже священики зараз великої каси не збирають, — а Вік сказав, що ближче до справи поговоримо. З Меттом добре уживаємось — очевидно, якась конкуренція почнеться, коли почнемо працювати разом, а поки що він зовсім не такий параноїк, як я його собі уявляв, трохи по-панібратськи тримається, але, мабуть, янкі такі і є. Я розповів йому про Ванессу, а він мені свою байку розповів — і ми обоє раніше чули те саме! Ми разом нажерлися, як stinko paralytico [20] Смердючий паралітик (ісп.-англ. суржик) . , вчора ввечері й танцювали сиртакі в ресторані! Метт пробував посуд побити, але йому сказали, що в них так не заведено, і випхали нас геть! Ну й рахунок за тарілки виставили.

Знаєш, як тут називають пошту? Мадонна Зв’язку. Мабуть, треба буде стати на коліна перед завтрашньою поштою. Щоправда, ми вже кілька миль жодного відділення не зустрічали. Бог його знає, чи зможу я відправити цей лист, доки почнуться джунглі. Може, нас зустріне доброзичливий тубілець із рогатиною, який ітиме в правильний бік, а я до нього широкоекранно всміхнусь і передам послання з ним. (Жартую.) Не хвилюйся за мене. Кохаю,