Мене так потішив гольф, що, повернувшись, я спитав Бріджит, чи хоче вона зі мною сексу. Вона сказала, що була б рада, що я, на її думку, дуже привабливий, і хоча вона бачила тільки верхню половину тіла, але гадає, що й решта мене в чудовому робочому стані; є кілька невеликих проблем, наприклад, вона дуже закохана в іншого, а умови роботи такі, що за статеві стосунки з новоприбулими звільняють, а також у неї деякі негаразди з серцем, так що зайва напруга може бути небезпечна; але якщо я дам їй дві хвилинки, то вона тихенько вийде й перевдягнеться в красиву білизну. Ну, я певний час сперечався з собою, добре чи погано те, що я запропонував, але коли вона повернулася — вся в парфумах і з декольте, — я сказав їй, що тверезо подумав і вирішив, що, мабуть, продовжувати не слід. Вона помітно розчарувалася, сіла навпроти і схрестила ноги — і видовище було дуже гарне, маю вам сказати, але я не передумав. Тільки пізніше — власне, наступного ранку — я зрозумів, що вона мені насправді відмовила. Ніхто ще в житті мені так красиво не відмовляв. Тут навіть неприємні речі стають гарними.
За вечерею я випив «магнум» [36] Пляшка на 1,5 л.
шампанського під осетра зі смаженою картоплею (похмілля тут теж не буває) і засинав, пригадуючи, як мені вдався отой хитрий підкрут на шістнадцятій лунці, щоб утримати м’яч на верхній частині двоярусного поля, — і тут відчув, що мою ковдру хтось підіймає. Спочатку я подумав був, що це Бріджит, і трохи захвилювався за її серце, роботу й кохання, але коли я пригорнув її і спитав: «Бріджит?» — почувся шепіт: «Ні, це не Бріджит», — і голос був інший, з хрипкуватим іноземним акцентом, а потім і інші речі дали мені зрозуміти, що це не Бріджит, хоча та була вельми привабливою дамою. Те, що сталося потім — і під словом «потім» я не маю на увазі короткий період часу… ну, важко надається до опису. Найкраще буде, якщо я скажу, що зранку я пройшов поле для гольфу з рахунком 67, що на п’ять менше за середній результат і на двадцять ударів краще, ніж мені будь-коли вдавалося на муніципальному полі, а те, що відбулося вночі, було досягненням приблизно того самого масштабу. Я, як ви розумієте, зовсім не хочу критикувати мою любу дружину в цій царині — це ж і скільки років минуло, діти, втома, ну, важко не тягти одне одного вниз. У ліжку воно й приємно, але при цьому ви робите щось ніби необхідне, правда? Чого я не розумів, це того, що коли в парі обоє можуть тягти одне одного вниз, то в іншій парі люди можуть тягти одне одного вгору. Ух ти! Я не знав, що так можу! Я взагалі не знав, що так можна! Кожен із нас ніби інстинктивно відчував бажання іншого. Я з таким ще ніколи в житті не зустрічався. Але, ви ж розумієте, свою кохану дружину я критикувати не хочу.
Я очікував, що прокинуся втомлений, але знов-таки, відчув не втому, а приємне насичення, як із тим шопінгом. Чи мені все наснилося? Ні: на користь реальності свідчили дві довгі руді волосини на подушці. Колір також указував на те, що нічна гостя була зовсім не Бріджит.
— Чи добре спалося? — з трохи бешкетною усмішкою спитала вона, коли принесла мені снідати.
— День узагалі був чудовий, — відказав я, мабуть, занадто пафосно, бо десь здогадувався, що вона знає. — Окрім, — швидко додав я, — окрім того, що я дізнався про твою проблему з серцем. Мені дуже шкода.
— Та нічого, прорвуся, — сказала вона. — Двигуна ще на кілька тисяч років вистачить.
Ми пішли до крамниці (я ще не так розлінувався, щоб займатися закупами просто з дому), я почитав газету, пообідав, пограв у гольф, спробував доповнити прочитане, подивившись відео за Діккенсом, поїв осетрини з картоплею, вимкнув світло і невдовзі після того зайнявся сексом. Це був хороший спосіб прожити день, майже ідеальний, як мені здалось, і я знову пройшов поле з рахунком 67 очок. Якби мене тільки не занесло в кущі кизилу перед вісімнадцятою лункою — мені здалося, що я був занадто самовпевнений, — я зміг би записати собі в картку 66, а то й 65 очок.
Тож, як то кажуть, життя тривало. Певне, місяцями — може, довше; з часом припиняєш дивитися на дату виходу газети. Я зрозумів, що правильно не став займатися сексом із Бріджит. Ми стали добрими друзями.
— А що буде, — спитав я її одного дня, — коли прибуде моя дружина?
Маю пояснити, що моєї коханої дружини весь цей час зі мною не було.
— Я подумала, що ти, мабуть, хвилюєшся щодо цього.
— Ні, що ти, я щодо цього не хвилююся, — сказав я, маючи на увазі нічну гостю, — оскільки вся ця історія нагадує закордонне відрядження, правда? Ну взагалі…
Читать дальше