Эрленд Лу - Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію

Аванс мій все ще не перевели на мій рахунок, я сиджу і роздивляюся білетик експрес-лотереї. Можна було б пошкребти його ножем, подумав я, та ще не вирішив, чи хочу я це зробити. Мені не потрібен великий виграш; занадто велика сума, міркую я, це саме хвилювання, зміни; лотерейний білет, схоже, починає мене дратувати, бо містить у собі можливість, до якої я не хочу бути причетним, і все-таки я не можу змусити себе викинути цей папірець. Так уже мене виховали, що не можна смітити грошима, гроші та їжу не прийнято розкидати, тому я відкладаю убік білет і беруся за брошури про Фінляндію. Брошури досить поганенькі. По-моєму, автори не надто серйозно поставилися до свого завдання. Вони поверхово розповідають про якісь деталі, упускаючи картину в цілому. Враження загальних слів і заяложених штампів. «Танцюйте всю дорогу до Або» — сказано в брошурі про Silja Line, «Здійсніть подорож в інший світ» або «Потіш себе туристською поїздкою на теплоході». А брошура з нехитрою назвою «Фінляндія» розповідає про «царство кольору» і «свободу вибору». Непереконливо! Зрозуміло, у Фінляндії у тебе буде свобода вибору. Ти сам зможеш вибирати, погуляти в лісі чи піти купатися на озеро. Аякже! Та й «веселим відпочинком для всієї сім’ї» нині нікого не заманиш. Цього раніше було досить, однак тепер люди перебірливіші, їм подавай точну інформацію в поєднанні з об’єктивною інтонацією того чи іншого оповідача, яка своєю новизною і несподіваністю дозволить їм забути про те, що вони читають просто брошуру. У цій справі я такий майстер, що мало хто може зі мною зрівнятися. У мене є шанс стати основоположником нової школи. Напевно, якби у мене було більше друзів і контактів, я б і став основоположником, так мені здається. Можливо, я помиляюся. «Веселий відпочинок для всієї сім’ї!» Це зворушливо у своїй наївності. Яка там сім’я! У наш час майже не залишилося сімей в традиційному розумінні. В наші дні сім’я складається з двох і більше гомосексуальних особистостей з прийомними або народженими в результаті штучного запліднення дітьми або з подружжя з таким складним минулим, що у їхніх дітей виявляється кілька батьків і матерів, і дітки вважають, що так і треба — інакше просто не буває. Про це має постійно пам’ятати автор, коли він пише брошуру, а то сядеш в таку калюжу, що й не виберешся; відмінності в структурі сім’ї визначають вибір тієї чи іншої комунікативної установки, та й що означає «веселий відпочинок» у наш час? Може, це взагалі втратило будь-який сенс? Усе це треба враховувати, беручись за таку справу, як створення ідеальної брошури про Фінляндію, брошури — матері всіх брошур, котру люди повинні не просто погортати в автобусі, а прочитати в кріслі, щоб потім поставити її на полицю поруч із класиками, поряд з Гамсуном і Толстим, а то й взагалі поряд із Сервантесом або, уявіть собі, поряд з Данте. З чого ж мені почати? Я кажу собі, що треба починати сьогодні ж, просто зараз, я повинен придумати початок, відкладати нікуди, Фінляндія — ось вона, вона розвивається і росте, як усі країни і всі народи, і я повинен вловити цей розвиток, описати його так, щоб у читачів аж дух перехопило, щоб вони всьому повірили і кинулися б замовляти квитки для себе і всієї сім’ї, щоб їм кортіло якнайшвидше потрапити до Фінляндії, а початок — це завжди найважче. Найважче написати перше речення, задати тон, зацікавити читача. Загадкова Фінляндія. Мабуть, щось у цьому є, чи ні? Може, від цього відштовхуватися? Від оповитої міфом Фінляндії, чия таємниця протягом багатьох поколінь вабила норвежців, які свідомо і несвідомо відчували на собі її дію. Фінляндія постійно була присутня в глибині наших думок, хочемо ми того чи не хочемо. Так у чому ж криється таємниця Фінляндії, яка не дає нам спокою? Ось інтригуючий вступ.

Почнемо з музики, так я написав, перечитав написане і пересвідчився, що це добре. Отже, музика. Загадки країни завжди можна розгадувати, розібравшись в її музиці. Твердження сміливе, та, на щастя, важко піддається спростуванню. Треба піти в бібліотеку, і, як на зло, немає грошей! Мені потрібна карта Фінляндії і парочка дисків Сібеліуса, може, ще щось, все одно я спишу це потім при поданні декларації, точнісінько так само, як сторожі на автомобільній стоянці списують витрати на взуття — списав, та й усе, а як же ви думали! Але якщо грошей немає, то нічого і не купиш. Перед тим як іти, зателефоную-но я в норвезьке радіомовлення, в редакцію класичної музики, і попрошу їх зіграти що-небудь із Сібеліуса, щось дуже-дуже репрезентативне; вони, либонь, знають, що треба вибрати, це ж їхня спеціальність, у них усі думки тільки цим і зайняті, як у мене брошурами. Сібеліус, напевно, наріжний камінь для редакції класичної музики, міркую я по думки. Сібеліуса вони готові грати без кінця. Без кінця й краю.