Ахмед Рушди - Золотий дім

Жив він у достатку, а водночас скромно. Найкращі костюми, найкращі краватки, найкращі цигарки «Стейт експрес 555», а також «мерседес». Мав великий дім на Ворден-роуд, але сам займав лише скромну кімнатку на горішній терасі. Три метри на чотири з половиною. Не більше. Внизу весь час крутилися кінозірки, а він, знаєш, купу грошей вклав у кіно. Три фільми точно зняли про нього, з найталановитішими акторами. І одружився він на кінозірці. Звали її Ґолді. Але в середині сімдесятих він пережив падіння. Санджей Ґанді виявився несправжнім другом, і Дон Корлеоне потрапив на півтора року до в’язниці. Це його підкосило. Він зовсім покинув контрабанду. Спочатку вдарився в релігію, як ті прочани-контрабандисти, завдяки яким він із самого початку піднявся. Потім пробував себе в політиці. У середині дев’яностих, після того, як на вершину пробився клан Замзами Аланкара, «З-Компанія», у Бомбеї сталися перші терористичні напади, люди думали, що він замішаний, але він для такого був занадто зашуганий. Невинний, невинний, невинний. А через рік — серцевий напад, смерть. Історія так, що будь здоров.

— Це справді була природна смерть? — запитав я. — Він, певно, мав ворогів?

— Тоді, — пояснив Нерон Ґолден, — не було вже сенсу його вбивати.

Довга тиша.

— І це була та історія, що ви хотіли мені розповісти, — нарешті промовив я. — Можна запитати чому?

Довга тиша.

— Ні, — відповів він.

Перехід.

Він немовби навмисне мене дражнив. Ось світ, у якому він виріс, — це, безперечно, частина повідомлення, яке він мені адресував; але чи зізнавався, що був учасником того світу, чи пояснював, чому його врешті відкинув і залишив позаду? Чи перше з другим? Він був учасником, але хотів вийти, а це означало виїхати світ за очі, занадто далеко, аби хтось міг його переслідувати. Виходячи з того, що він сказав, неможливо було дізнатися, як було насправді. Крім того, відчувши полегшення через те, що мені не тицьнули під носа ту грізну течку з доказами моїх таємних побачень із його дружиною, я радісно вислухав історію Дона Корлеоне такою, яка вона була, перехилив ще чарку горілки й пішов. Старий чоловік, що повертається спогадами в минуле, — він не був такий перший і не буде останній. Він починав забувати про теперішнє, всілякі дрібниці: де поклав ключі, призначені зустрічі, дні народження — але в нього були люди, які про більшість цих речей нагадували, і якщо вже на те пішло, його пам’ять про минуле, здавалося, ставала навіть чіткішою. Я підозрював — і сподівався — що в майбутньому мене чекають інші нічні сесії, подібні до щойно закінченої. Я прагнув усіх його історій, потребував їх, аби врешті могти створити його самого.

Виявилося, що новина про майбутнє батьківство навіть потішила Нерона, підкреслюючи — а йому, схоже, це було потрібно — неустанність його чоловічої сили. У бізнесі ця сила також, здавалося, якийсь час не слабла, свідченням чого був для нас усіх масштабний будівельний проєкт, розпочатий на мангеттенському Вест-Сайді. «Рілейтед Компаніз Ел-Пі» та «Ґолдман Сакс» у рамках спільного підприємства з «Оксфорд Пропертіз Ґруп» розпочали масштабну перебудову Гадсон-Ярдз. До інвестиції залучено будівельний кредит розміром 475 мільйонів доларів, отриманий спільним підприємством «Рілейтед» і «Оксфорд» «із різних джерел». Я майже на сто відсотків був упевнений, що одним із кредиторів, під тією чи іншою назвою, був Нерон Ґолден — поруч із такими великими гравцями, як «Старвуд Кепітел Ґруп» Баррі Штернліхта і мережа елітних крамниць «Коуч». Уперше він заінвестував у ці десять із половиною гектарів багато років тому, в рамках інвестиційної програми EB—5, яка дозволяла іммігрантам до Сполучених Штатів інвестувати свій капітал в обмін на зелену карту, а згодом громадянство. Це нарешті прояснило мені, яким чином Нерон та його сини зуміли в момент змотати вудки й перебратися до Америки з усіма правами на роботу й проживання. Пізніше, у той рік, коли Василіса завагітніла, Ґолден зробив наступну інвестицію у формі мезонінного кредиту, який нагадував повторну іпотеку з тією різницею, що забезпечений був не нерухомістю, а акціями фірми-власника. Отож, теоретично, якби власник нерухомості не справлявся зі сплатою відсотків, Нерон міг би перейняти акції упродовж кількох тижнів і, володіючи акціями, здобув би контроль над нерухомістю. Наскільки мені відомо, до цього не дійшло. У будь-якому разі — з використанням кредитів чи без них, масштабно інвестуючи чи з мільярдними боргами, — він робив найвищі ставки в найбільшій грі на ринку нерухомості в місті.