Ахмед Рушди - Золотий дім

Але саме тоді Горбачов завів із ним світську бесіду:

— Отож тепер, пане Ґолден, ви з вашою чарівною жінкою-росіянкою стали одним із нас, майже, так би мовити, і я бачу, що ви впливова людина, тож дозвольте вас запитати…

Єдине, що говорив це не Горбачов, а його перекладач на ім’я, здається, Павло, що виглядав Горбачову з-за плеча, наче друга голова, й так швидко говорив за експрезидентом, з чого виникало, що або він був найкращим, найшвидшим перекладачем усіх часів, або вигадував англійський текст, або ж Горбачов завжди говорив одне й те ж. У будь-якому разі Нерон Ґолден, чиє неабияке роздратування поведінкою Василіси й далі наростало, не збирався дати себе розпитувати почесному гостеві й перебив його власним запитанням:

— У мене є ділові партнери в Ляйпціґу, в колишній НДР, — промовив він. — Вони розповіли мені цікаву історію, й мені було б дуже приємно почути ваш коментар.

Лице Горбачова посерйознішало.

— Що це за історія? — запитала його друга голова, Павло.

— Під час заворушень 1989 року, — повів Нерон Ґолден, — коли протестувальники сховалися у храмі святого Томи, церкві Баха, лідер східнонімецьких комуністів, пан Гонекер, хотів вислати на них війська з кулеметами, і було б по всій цій революції. Але, беручи до уваги пропозицію використати армію проти цивільного населення, він мусив задзвонити до вас, щоб отримати на це дозвіл, а ви його не дали, і після цього падіння Стіни було вже справою лише кількох днів.

Ані Горбачов, ані його друга голова не зронили жодного слова.

— Отож питання моє таке, — завершив Нерон Ґолден. — Коли до вас подзвонили й запитали про дозвіл, ваша відмова була інстинктивна й автоматична… чи ви мусили це обдумати?

— А з якою метою ви про це запитуєте? — запитали Горбачов-Павло з похмурими мінами.

— Для того, щоб порушити питання цінності людського життя, — відповів Нерон Ґолден.

— А які ваші погляди на цю справу? — запитали два Горбачови.

— Росіяни завжди повчали нас, — сказав Нерон, і тепер його зумисна ворожість не підлягала сумніву, — що життя індивіда — витратний матеріал у контексті державних інтересів. Це ми знаємо від Сталіна, і з історії вбивства отруєною парасолькою Георгія Маркова в Лондоні, і отруєння полонієм перебіжчика з КДБ Олександра Литвиненка. А ще якогось журналіста збила машина, а інший випадково помирає, хоч вони мають другорядне значення. Якщо йдеться про цінність людського життя, росіяни показують нам шлях у майбутнє. Цьогорічні події в арабському світі підтверджують це і найближчим часом будуть далі підтверджувати. Осама вбитий, я не бачу тут проблеми. Каддафі прибрали, туди йому й дорога. Але тепер ми дуже скоро побачимо, що революціонерам також прийде кінець. Життя тим часом іде далі, і для багатьох воно немилосердне. Живі мають невелике значення для справ цього світу.

За столом панувала мовчанка. Тоді обізвалася друга голова, хоч сам Горбачов не відкрив рота.

— Георгій Марков, — промовила друга голова, — був болгарином.

Горбачов відповів, дуже повільно, англійською мовою:

— Це не відповідний форум для такого типу розмови.

— Дозволю собі вже попрощатися, — відповів Нерон, кивнувши головою. Він підняв руку, після чого його дружина відразу ж встала з-за столу своїх знайомих і попрямувала за ним до виходу.

— Пречудовий вечір, — звернувся він до загалу. — Дякуємо вам.

ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН. ВУЛИЦЯ НА МАНГЕТТЕНІ. НІЧ.

МОЛОДЦЮВАТИЙ ЧОЛОВІК, високий, м’язистий, років сорока, із дивовижно, не по літах сивим волоссям, попри нічну пору в сонцезахисних окулярах-авіаторах, хтось, хто міг би бути інструктором із тенісу або персональним тренером, та його подруга, дрібна БІЛЯВКА, яка нагадує іншу персональну тренерку, ідуть Бродвеєм у бік Юніон-сквер, повз кінотеатр «Ей-Ем-Сі Ловз» на Дев’ятнадцятій вулиці, повз магазин килимів «Ей-Бі-Сі Карпет», повз третє, передостаннє місце розташування «Фабрики» Енді Воргола у 860 будинку на Бродвеї, а потім повз її друге місце розташування в Декер-білдинґ на Шістнадцятій вулиці. З огляду на те, що вони самі, без охорони, він, швидше за все, не є жодним мільярдером і не має великої червоної яхти чи гіперкара за півтора мільйона доларів. Це просто чоловік, що гуляє з дівчиною споночілим містом.

Грає музика. Всупереч можливим очікуванням, це боллівудська пісня «Ту гі мері шаб ге», слова якої подані в субтитрах. Лише ти — моя ніч. Ти єдина — мій день. Пісня походить із випущеного 2006 року фільму з Канганою Ранаут. Фільм називається «Гангстер».