Ахмед Рушди - Золотий дім

А Нерон: він був просто підприємцем, що вкладав більшість своїх зусиль у будівельний бізнес, що ріс угору так само, як його будинки, і, як кожна жива душа в цьому мрійливому місті, був одержимий фільмами. Він зустрівся з доном у такому-от будинку на пляжі в Джугу, а може, в іншому — неважливо. В однієї з двох чи трьох найзнаменитіших господинь, що заправляли іскристим нічним життям міста, скажімо так. Вони відразу ж запали один на одного, і під кінець вечора Султан Амір запропонував:

— Завтра я вибираюся до Сміти, щоб розповісти про свою нову картину, хочеш піти зі мною?

Цими словами він назавжди спокусив Нерона, і життя бізнесмена покотилося новою стежкою.

Суперзірки — мегазірки! — не читали сценаріїв. До них приходили, переказували картину, розповідали сюжет і слідкували за тим, щоб роль суперзірки викликала враження невіддільного центрального елементу проєкту. Сміта належала до найбільш обожнюваних кінозірок свого часу й була не лише красунею чи секс-символом, але й чудовою, яскравою акторкою. Вона жила скандальним за місцевими мірками життям, не приховуючи своїх стосунків зі знаменитим кіноактором, який перебував у шлюбі. Урешті-решт пуританські погляди й злі язики витіснили її з кіногалузі, і вона перетворилася на зранену самітницю — але це буде пізніше, а тепер вона перебуває в апогеї своєї слави, на вершині гори Кайлас, богиня богинь, на самій горі. Для Нерона зустріч із нею була однією з найвизначніших подій у житті, хоч розповідь про фільм і не вдалася, бо, згідно своєї ролі, Сміта мала постарішати упродовж фільму з сімнадцяти десь до п’ятдесяти п’яти років.

— Бачите, — звернулася ця безсмертна постать до дона, — я така вдячна, що ви мені це пропонуєте, бо більшість ролей не вимагають еластичності , правда ж, а я як акторка хочу стати більш еластичною, хочу розвиватися , тому ця картина — я в неї просто закохалася. Є тільки одне-два питання — добре, відразу викладу все по щирості, як на духу, бо поки ми не почали знімати, треба узгодити все на сто відсотків, правда ж, на майданчику ми маємо рухатися абсолютно в тому самому напрямку, то що, можу я щось сказати?

Звісно ж, відповів Султан Амір, для цього ми й прийшли, слухаємо вас. Вона нахмурилася й перевела погляд у бік Нерона.

— А це хто? — запитала.

Султан Амір клацнув язиком і зневажливо махнув рукою.

— А, не звертайте уваги, — пояснив. — Це хтось такий собі зі мною.

Це роз’яснило її чоло. Після чого небесна істота повернулася до дона й промовила:

— Бачте, як ви розповіли, героїня стає матір’ю дев’ятнадцятирічної дівчини. А я ж ніколи — ніколи в житті ! — не грала матір підлітка. Ось що для мене складно. Ви розумієте, що ті рішення, які я приймаю, фільми, що я обираю, великою мірою впливають на щорічні показники касових зборів нашої коханої кінопромисловості, тож я мушу бути дуже обережною, правда? Я чую голос публіки, яка мене любить! голос зірки всередині себе! і цей голос говорить…

Султан Амір перебив її:

— Сюжетну лінію можна змінити. Скажіть вашому голосу, хай замовкне.

Але було вже пізно.

— «Ні, — каже мій голос, — ви зобов’язані перед світом відмовитися».

Нерон, що сидів мовчки в кутку, «хтось такий собі», був як зачарований. Коли вони забралися з-перед божественних очей, він сказав:

— Шкода, що їй не сподобалося.

Султан Амір клацнув пальцями.

— Сподобається. Сюжет можна легко підправити. А якби ще «мерседес», а на задньому сидінні повна валіза брудної готівки, тоді — тадам! Справа в кишені.

Він сплеснув у долоні. Щойно Нерон почав із розумінням кивати головою, як дон додав:

— Це може бути твоя інвестиція в цей проєкт.

— «Мерседес»?

— І валіза. Валіза дуже важлива.

Ось так це почалося. Упродовж кількох наступних років Нерон розвинув прибуткову побічну діяльність, відмиваючи гроші для дона й виконуючи роль його касира. Як це трапилося? Він просто скотився в цю роль, одержимий світом кіно. Зірковий пил в очах, голова йшла обертом від чарівного блиску, а гроші там крутилися просто шалені. Або ж, якщо бути більш точним, у його натурі завжди була якась беззаконна сторона — зрештою, будівельний бізнес не належав до дуже законослухняних, він був покручений, мов штопор, як сказав би В. Г. Оден. У ту пору розпочався будівельний бум і по всьому місту виростали багатоповерхівки, «сірникові коробки», а Нерон перебував у самому серці цієї трансформації. Скільки ж законів було обійдено й порушено в цьому захоплюванні неба, скільки рук нагрілося на усуванні перешкод! Будинки гналися вгору й не переставали рости, виходячи поза дозволену муніципалітетом кількість поверхів. Після того постачальники могли погрожувати перекрити електроенергію, воду й газ для поверхів, яких узагалі мало не існувати, але були способи залагодити й це питання. Валіза грошей для кінозірки була в Нерона далеко не першою. Склалося так, що чимало новобудов були в принципі нелегальні, зведені без належно затверджених планів і невідповідні чинним нормам. Нерон був замішаний у цьому так само, як кожен інший, — ніхто не був без вини, і оскільки він, як і всі інші, мав друзів у різних високих кабінетах, йому так само все це сходило з рук. «Будівельник сам собі закон, — полюбляв говорити він. — А закон такий: будуй і не спиняйся». Етика? Транспарентність? Це були чужоземні слова, слова для людей, що не розуміли культури цього міста й укладу життя його мешканців.