Анна Хома - Львів. Пані. Панянки (збірка)

Перше, що Геді мала зробити, – скинути вагу. Спортивні тілисті фігури цінувалися на німецьких просторах, але не в Голлівуді. По-друге, відростити довше волосся. Його колір вирішили залишити темним. Пан Маєр подивився на неї, примруживши одне око, і прорік:

– Я давно хочу порушити монополію стереотипних платинових блондинок на екрані.

Американські іміджмейкери розділили її волосся посередині, і цей проділ став стилем Геді Ламар на довгі роки, як і романтичні сукні та капелюшки.

Перші ж фільми за її участю мали успіх, тому в наступних її партнерами стали знамениті Кларк Гейбл та Спенсер Трейсі. Кінець тридцятих та початок сорокових років були напрочуд вдалими для нової зірки. На екрани вийшли стрічки «Алжир», «Леді з тропіків», «Галасливе місто», «Дівчина Зігфелда», «Білий вантаж», «Ризикований експеримент».

На екрані вона була романтичною і таємничою, вишуканою і витонченою. Жінка-казка, жінка-свято! І ніхто, крім близьких, не мав знати, як це досягалося. Наприклад, про підйом о третій ранку, щоб іти на студію гримуватись. І вдома бути не пізніше двадцятої години, в «MGM» за цим суворо стежили.

А на світ насувалася катастрофа.

Так звана «політика замирення агресора» та слабодухі поступки розпалювали апетити Гітлера й Сталіна. Під п’ятою коричневих загарбників опинилися Польща і Чехія, Данія і Норвегія, Франція і балтійські країни. Гетто та концтабори стали масовим явищем. У грудні сорок першого, після нападу японців на базу Перл-Гарбор, Сполучені Штати закінчили політику нейтралітету й також вступили у війну. І в той же час голлівудська «Фабрика мрій» традиційно дивувала світ сузір’ям неперевершених красунь у розкішних сукнях. Закінчилась епоха легендарної Ґрети Ґарбо, по екранах та обкладинках журналів розпочалась непереможна хода казково прекрасних Джуді Гарланд, Кетрін Гепберн, Марлен Дітріх, Джоан Кроуфорд, Ави Ґарднер, Джин Гарлоу. І, звісно ж, Геді Ламар. Успіхи, слава, краса, суєтність, торговище…

У Німеччині в нечуваних для середньовіччя масштабах відбулася нова Варфоломіївська ніч, названа «Кришталевою ніччю», коли одночасно в багатьох містах вбивали євреїв, громили синагоги, крамниці, помешкання, кладовища, а тих, що вижили, відправляли до таборів. На ранок цілі вулиці й квартали було засипано битим склом…

І в цей час в Америці розквітла творчість композитора Дмитра Тьомкіна, який народився в єврейській родині в Кременчуці, що на Полтавщині, і став одним із творців голлівудської кіномузики. Більше десяти разів він номінувався на Оскар та одержував цю омріяну багатьма статуетку чотири рази.

Матері Геді вдалось перебратися до Англії, Лондон уже бомбардували, але подальший шлях був ще небезпечнішим – над хвилями й у повітрі точилася «битва за Атлантику». Тим часом у Голлівуді відкрили благодійну їдальню для вояків, що відправлялися на фронт. Солдати мали запам’ятати той обід надовго, бо обслуговували їх уславлені зірки. Геді постійно працювала в цій безкоштовній їдальні. Пізніше вона згадувала, що у неї боліла рука від кількості підписаних автографів. Часто вона і танцювала з відвідувачами.

У 1939 році Ламар вийшла заміж за Джина Маркі, сценариста й режисера. Весілля було навдивовижу скромним. І потім – ані медового місяця, ані весільної подорожі, обоє одразу повернулися до роботи. Прожили разом менше двох років. Усиновили хлопчика. Складалося враження, що цей шлюб затіяли тільки для цього – усиновити маленького Джеймса, який після розлучення залишився з Геді. І саме в той час, крім зйомок не лише в кіно, а й для реклами та обкладинок журналів, для листівок, що їх везли на фронт солдати, Геді захопилась… винахідництвом. Вона була аматоркою, не мала технічної освіти, але багато читала. Облаштувала собі лабораторію-кабінет, де зібрала велику бібліотеку книжок із математики, фізики, хімії та інших наук. Там вона удосконалила світлофор та винайшла порошок для перетворення простої води на газовану, що було набагато зручніше за тогочасні досить небезпечні сифони.

На ту вечірку Геді прийшла без чоловіка. Як завжди, тримала бокал із легким вином, відпивала від нього потроху. Вона ніколи не пила більше одного келиха. Літній вечір був задушливим, наче перед грозою. На відкритій веранді – ані подуву вітерцю. Медове повітря розслабляло й позбавляло енергії.

Композитора Джорджа Антейла просили зіграти мелодії з фільмів, до яких він писав музику, але той просто імпровізував на фортепіано щось дивне й незрозуміле. Танцювати під таку мелодію не випадало. Тож хтось увімкнув радіо. Новини. Нацистські підводні човни знову потопили мирний корабель із біженцями. Серед загиблих – сімдесят сім дітей.