Тетяна Пахомова - Карпатське танго

Сьогодні вкотре перед нами Дженніфер Памплона із СанПаулу. Жива копія граційної Одрі Хепберн, тільки не з романтичним, а з твердим чоловічим поглядом. Ще з півроку тому ми витягнули із зони її живота півтора літра жиру й сформували ним округлості сідниць. Чотири видалені ребра зробили її талію осиною. Імпланти в грудях довершили перетворення Дженніфер на Афродіту.

– Я вдячна вам, пане Алваро й пане Андре. Я більше не бідна й зневажена селючка. У мене тепер свій фітнес-центр і косметологічна клініка. Людям подобається те, що бачать, і вони прагнуть стати моїми клієнтами.

– А ви собі вже подобаєтеся? Ви ж така красуня… – цікавиться пан Сілва.

– Я, правду кажучи, і одразу собі подобалася, – усміхається жінка. – Та в цьому світі, щоб чогось досягти, треба не тільки фарширувати й вдосконалювати мозок. Для людей обгортка чомусь не менш важлива. Тож мені бракує ще трохи клієнтів, щоб заробляти більше й відкрити нарешті свою фірму з виробництва високотехнологічних протезів. – Пауза, задумливий погляд прекрасних чорних очей, і Дженніфер продовжує: – Тому хочу, щоб ви додали трохи об’єму моїм вилицям і покращили форму носа, гаразд?

– Люблю відвертих людей, а відвертих жінок – особливо, – захоплено говорить мій шеф. – Але мушу й з вами бути чесним: ви не боїтеся померти через таку кількість операцій? Ваше серце не настільки міцне, ми про це вже говорили…

– Лікарю, любий… Ви хоч і медик, та все ж чоловік. А більшість із них, пробачте, сексисти. Ви, як і всі, бачите в мені насамперед жінку. Я ж почуваюся не так жінкою, як… Як просто людиною з метою поза статевою належністю, розумієте? Знаю, знаю, що ви хочете мені зараз сказати… – скидає на мене поглядом і застережливо піднімає долоню Дженніфер. – Так, я ще зустріну свого чоловіка, мені лише двадцять чотири. Але я не збираюся залежати від нього фінансово. Ні-ко-ли. І я ненавиджу гендерний поділ. Та якщо для того, щоб просувати свою справу у світі, треба мати гарну зовнішність, я зроблю все для цього. Нехай краса першою стукає в душі співрозмовників. А мої ідеї легше просуватимуться дорогою, намащеною чарівним маслом ефекту першого погляду… Ну, а якщо ваш сумний прогноз справдиться, то я помру щасливою й вродливою.

– Ну що ж, готуватимемо вас до операції, – зітхає й усміхається лікар Сілва.

Не знаю, на якому етапі еволюції людина змінила стереотипи статевої поведінки, властиві всьому тваринному світу. У всіх тварин самці – красені, а самиці непоказні, просто ніякі. Його призначення – сподобатись, Її – вижити й довести до пуття потомство. Розкішна грива виділяє лева. Її величина затьмарює все інше. Левиці це подобається. Аж до самозречення в ім’я краси того, хто стане батьком її дітей, аж до готовності померти на полюванні. Купа самиць годує неробу, що в тіні баобаба ліниво спостерігає за приготуванням свого обіду. Павичі розпускають вигадливі хвости перед миршавими павами. Райські птахи виробляють чудернацькі танцювальні па перед своїми непомітними дівчатами. Він завжди більший і гарніший за Неї. Щоб сподобатися Їй. А не навпаки… Лише чорна темрява здатна показати істинну сутність речей. Там, у холодній пітьмі океанських глибин, самець морського вудильника зменшився до мікроскопічних розмірів і навіки вріс у тіло розкішної хижої й вигадливої рибини. Чоловіча функція всіх тварин світу сконцентрувалася в жалюгідний виріст на тілі богині продовження роду. Крапку в призначенні самців ставить хрумкіт павучихи чорної вдови. Стати обідом для дружини – останнє призначення павука.

Біологічно люди – тварини. Та все ж боги тваринного світу. А в богів життя геть інакше. Краса – найсильніша струна світу емоцій. Мені дозволено змусити її звучати. Спасибі тобі, доле… Бажання бути молодим – цілком природне. Милувати око собі й людям. Від зміни зовнішньої до виникнення добрих і гарних думок усередині. Хоча й не все так однозначно тут. Для усунення зморщок, цих підлих зрадників біологічного віку, застосовують ботулотоксин, або ботокс, – засіб, що блокує нервові закінчення мімічних м’язів. Ін’єкції знижують їхню чутливість. Відмирає міміка – послаблюється зв’язок нервових закінчень із мозком, що призводить до збіднення емоційної палітри. Менше всміхаємося – мозок дістає менше сигналів про те, що життя чудове… Дивно, та натомість виходить замкнуте коло: коли ми нещасливі, зморшки з’являються особливо інтенсивно. Тож проблеми краси позначаються на внутрішньому житті. Психодерматологія – наука, що має органічний підхід до зв’язку краси й психіки. Пам’ятаю цікаві слова своєї першої пацієнтки: