Дэниел Киз - Війни Міллігана

— Джеррі, мені потрібен мозковий штурм. Ти ж умієш продавати політичних кандидатів? Скажи, як мені продати Біллі Міллігана?

— Давай подробиці.

Вона розповіла про пошук роботи та реакцію роботодавців, про ставлення до Біллі у штаті, про погрози Шумейкера і відділу УДЗ.

— Скажи, що ти думаєш, Джеррі. Може, я неправильно на це дивлюся? Може, ми не з того боку підходимо?

— Влаштуй мені з ним зустріч.

Шейла розповіла Біллі про Джеррі та його роботу у сфері створення політичного медіа-образу кандидатів на громадські посади.

— Джеррі хоче поговорити з тобою про зміну твоєї репутації. Він навчить, як представити себе звичайним американським хлопцем.

Джеррі Остін уважно роздивився картини Біллі, вислухав його історію й запропонував винайняти замість квартири будинок з гаражем, який можна перетворити на творчу студію. Він вважав, що Біллі необхідно продовжувати малювати. Щодо роботи, то Остін запропонував Біллі посаду особистого консультанта з комп’ютерної безпеки. Працюючи над виборчими кампаніями, Остін встиг нажити собі чимало ворогів, тож він і його партнери в Колумбусі опікувалися безпекою своїх інформаційних мереж. Нова робота Біллі полягала в тому, щоб не дозволити нікому проникнути в їхні системи.

Біллі вразила така довіра Остіна і його щедрість, тож він поквапився встановити нове складне обладнання, яке придбав для нього Джеррі, і завзято заходився вивчати безпеку систем. Скоро просто зі своєї квартири він міг забезпечувати роботу необхідних систем Остіна.

Пізніше Джеррі проконсультувався зі знавцями мистецтва, і вони високо оцінили талант хлопця. Остін вирішив стати його покровителем і вже восени влаштував першу виставку Біллі. Отримавши новий стимул, Біллі став малювати більше і завзятіше, ніж раніше. На полотні оживали все нові сюрреалістичні образи:

Полотно 48 на 60 дюймів [63] Приблизно 122 на 152 см. , акрил і олія, «На примху політики»; перекручене тіло непритомного хлопчика-підлітка лежить на бетонній поверхні, а поряд тягнуться кабелі, схожі на ті, що використовують для шокотерапії; на задньому фоні видно цегляну стіну, вкриту графіті, на якому можна вгледіти напис «Далі живий!»

«Пригнічена креативність»: сталево-сірий гладіатор (з-під його білої маски з яєчної шкаралупи видно одне блакитне око); його величезне тіло займає майже все полотно розміром 72 на 48 дюймів [64] 183 см на 122 см. . Руками, закутими в золоті кайдани, він тримає пензель. З велетенських тюбиків фарби, що літають навколо, вириваються потоки фіолетово-червоного, синього й жовтого кольору.

На картині «Пані Чорне Серце» зображена красива чорноволоса жінка, що біжить від луків і кущів на задньому плані до лабіринту сходинок і таємних коридорів на передньому. Охороняє передній план ганчір’яна лялька, розіп’ята, наче опудало на городі. Десь на задньому плані також у повітрі зависли тріснуте яйце, ваза із зів’ялою квіткою, сфера, схожа на око і вкрита судинами, та чорне серце.

Загалом Біллі написав дев’ятнадцять сюрреалістичних картин з фігурами у капюшонах, родинами тіней, осудливими очима й розірваними, розіп’ятими чи стікаючими кров’ю ляльками.

Коли на вулиці світило сонце — вони лякали навіть його. Директор галереї Бренда Крукс вирішила назвати виставку «Біллі — крик зсередини». Вона мала відкритися зустріччю з художником у п’ятницю 27 жовтня і тривати до 15 грудня 1989 року.

За три тижні до відкриття виставки зателефонував Ґері Швейкарт і повідомив Біллі, що на 1 жовтня призначили слухання у Афінах з приводу стрілянини в сараї, що сталася чотири роки тому.

Усю дорогу від Колумбуса до Афін Біллі обурено бурмотів, що все це фальсифікація. Він був переконаний: якщо суддя визнає його винним навіть у такій дріб’язковій справі, Шумейкер зможе це використати як привід повернути його у в’язницю ще на тринадцять років.

— Я не дозволю Шумейкеру кинути тебе за ґрати, — заспокоював його Ґері.

— Я більше не довіряю системі.

Ґері поклав свої велетенські долоні Біллі на плечі і стиснув:

— Твої вороги наштовхнуться на цегляну стіну.

— Це ж на яку?

— На мене.

Коли вони приїхали до зали суду Афінського округу, Ґері запросили на приватну розмову з представниками сторони обвинувачення. Скоро він вийшов у коридор до Біллі й повідомив, що їм пропонують угоду. З 1985 року багато чого змінилося. Один з головних свідків обвинувачення був засуджений за тяжкий злочин. Інший — за два тяжкі злочини. Ще один помер. А останній не викликав довіри, бо кілька разів розповідав різні версії подій, які суперечили одна одній. Чоловік, що насправді зробив постріл, уже відшкодував збитки власнику сараю і вийшов на свободу (через тридцять днів). Загалом, доказів майже не лишилося.