Александр Ушкалов - Жесть (sho(r)t stories)

Ішов він близько години, аж доки не опинився біля прекрасного театру, де й вирішив сісти перепочити. Дімич сів і почав роздивлятись довжелезний сірий панельний будинок навпроти. Погляд Дімича спинився на одному з балконів:

— Ого, бля…

На балконі, зачепившись ногами за перила, висів униз головою якийсь придурок. Дімич швидко вирахував поверх, прикинув, який це під’їзд, і перебіг вулицю. Двері до квартири придурка були прочинені. Дімич увійшов досередини й обережно зробив кілька м’яких кроків. А коли він спинився серед вітальні, з шафи несподівано вискочив той самий придурок, який кілька хвилин тому звисав із балкона, ніби яка сопля… Вискочив й спробував тицьнути Дімичу в пику ганчірку, що смерділа хімікатами… Після першої ж Дімичевої подачі він облишив цю марну затію й, змахнувши руками, затих на підлозі.

«Дивно якось», — знизав плечима Дімич і пішов на кухню глянути, чи нема там чого попоїсти…

2009

Харків

Я чогось дуже добре запам’ятав той день, коли в Дизеля на хаті з’явився Монтьор, його легендарний хвилястий папужка. Після трьох років спільного життя з Дизелем Монтьор виглядав дуже фігово, я б навіть сказав, що він узагалі ніяк не виглядав, якщо так можна говорити про хвилястого папугу, який зовні нагадує шматок пластиліну з кількома тицьнутими в нього пір’їнами. Якби в папуг були папужачі війни, я був би свято переконаний, що, перш ніж потрапити до Дизеля, Монтьор пройшов щонайменше кілька з них, при цьому не раз горів у танку й підривався на протипапужачих мінах, так він насправді галімо виглядав, цей Монтьор.

— От на фіга я тебе купив? — спитав Дизель у перший же вечір свого хвилястого папужку, який, не звертаючи на нього жодної уваги, сидів на холодильнику й пофігістично чистив дзьоб.

— От на фіга я його купив? — спитав Дизель удруге, цього разу вже мене.

— Ну… — знизав я плечима, — мабуть, тобі не вистачало тепла…

— А тепер мені типу вистачає… да? — буркнув Дизель. — Я навіть не знаю, мужик цей папуга чи баба.

— А це так важливо?

— Звісно, важливо! — майже обурено кивнув Дизель.

— Не розумію. Ти що, трахати його будеш?

Немов підтверджуючи своє бойове минуле й відчуваючи якусь засаду, хвилястий папужка з острахом зашкутильгав на інший бік холодильника.

— Збоченець, — гмукнув Дизель. — Спершу я хочу його якось назвати… А потім навчу говорити… Та як же я його назву, якщо не знаю, мужик він чи баба?

На кухні запала незручна мовчанка. Тоді я дістав трубу й набрав Зеленого, який вчився на ботаніка.

— Привіт, Зелений! — сказав я.

— Я зав’язав, — поспішив попередити мене Зелений. — Я цим більше не займаюсь.

— Розслабся, — так само поспішив заспокоїти його я. — Тут таке діло: ти знаєш, як визначити — папуга мужик чи баба?

— Шо? — не врубився Зелений.

— Шо, шо… У нас папуга, і нам треба знати, він мужик чи баба.

— Ви шо, трахати його будете? — спитав Зелений.

— Може… — замислено відповів я. — Та спочатку нам треба його назвати…

Я почув, як Зелений шурхотить якоюсь книжкою.

— Шо за папуга? — спитав він потому.

— Та ніби хвилястий… — невпевнено відповів я.

— Значить так, — сказав Зелений, — якшо це самиця… молода самиця, то коло ніздрів у неї повинна бути це… окантовка.

— Зелений?..

— Да.

— Ти там нормальний?

— Да… — якось невпевнено відповів Зелений.

— Де ти бачив у папуги ніздрі?

— Де, де… Так у книжці написано. А якшо написано «ніздрі» — значить, є ніздрі.

— О’кей, — змирився я. — А ще ми хочемо навчити його говорити. Як це робиться?

Зелений знов зашурхотів сторінками.

— Ні хуя не вийде, — мовив він за хвилину.

— Це ще чого?

— Тут написано, шо розмовляють тільки ті папуги, чиїми господарями є пенсіонери, інваліди, домогосподарки й самотні люди. Мов, у них багато вільного часу, шоб навчити папугу говорити. А про таких дебілів, як ви, там нічо не написано…

І Зелений кинув слухавку. Словом, того вечора хвилястого папужку ми так і не назвали. Хоч уже за кілька хвилин сталася подія, яка кардинально вплинула на всю його подальшу долю та ще й спонукала наректи його Монтьором…

— О, придумав! — сказав Дизель. — Я буду з ним гратись.

Потому він витяг зі своєї лівої кросівки шнурок, кілька секунд покрутив його в руках і несподівано хвицьнув ним папугу. Папуга обурено розчепірив крила й щось крякнув. Я на той час фігово тямив на папугах, але підсвідомо відчув, що крякнув він щось недобре. Дизель хвицьнув папугу вдруге. Папуга крякнув голосніше.