Володимир Кошелюк - Green Card

– Ми з народу фонгбе. Тоді на людей полювали, як на дичину. На кораблі перевезли до Еспаньйоли [37] Давня назва острова Гаїті. . Звідти потрапили до Луїзіани. У моєму роді кожна сьома дочка – мамбо. Були й бокори. Все було…

Я совався в кріслі. Воно й хочеться спитать, але якось і соромно. Нік помітив, що я менжуюсь.

– Та питай уже про зомбі, чого крутишся!

– Ні, якщо чесно, коли чуєш «вуду», наступне слово, що висне на язиці, – «зомбі».

Бабуся шваркнула люлькою, аж жаринки шугонули догори.

– Людям треба чогось боятись, от і причепились до нзамбі. Зробити таке може середній бокор.

– Що ж воно таке насправді?

– В людини дві частини душі: gros-bon-ange – частка Бога і ti-bon-ange – те, що набувається протягом життя. От якщо бокору вдасться вкрасти частину Бога – людина стає нзамбі.

– Фух-х, аж зимно стало…

Нік заіржав:

– Зачекай, ось підемо на сантерію, то побачиш, як лоа входять у людей.

– Тобі тільки зуби скалить. Обов’язково підемо. Я задумала два грі-грі. Бо шось підказує мені – скоро відправитесь далеко й між поганих людей.

– Нічого, ба, твої молитви скрізь убережуть. Слухай, ми з Деном підемо прогуляємось. Він ще не бачив такої ночі.

– Ти ж знаєш, я не закриваюсь. Гуляйте, тільки до ранку поверніться.

– Ага. Пішли, Дене!

Ніч like a sin [38] Схожа на гріх (англ.). . Так сказав зморщений саксофоніст у старому крислатому капелюсі. Облитий червонястим неоновим світлом, він виводив мелодію, наче підступний демон заманював грішні душі.

Ми сиділи в найстарішому барі Штатів й помаленьку тягли «Нитоа^». Схожий на приморську таверну інтер’єр бару вертав у часи Флінта й Сільвера. Вулиці кипіли. Сотні кав’ярень, ресторанів блискотіли барвистою підсвіткою, заманювали народ. Майже в кожному – жива музика й вокал. Вогнисті креолки, дебелі хлопці, наче виточені з чорного дерева, змішались з одутлуватими батьками родин, поважними матусями в футболках і з поясними сумками.

Меткі дівчата з випнутими грудьми видивлялись клієнтів. Жилавий хлопчина в розтягнутій майці штурхонув заслиненого товстуна, що витріщався на дебелу дівку. Прощавай, гаманець. А там знову сакс, й жінка плавно хилитає стегнами, гіпнотизуючи юрбу роззяв. Вавилон, брате, Вавилон…

Десять днів пролетіли, наче мить. Нік востаннє махнув, ховаючись у черзі на посадку. Він на Східне узбережжя – там учебка для його MOS. Я на захід, в Кемп-Пендлтон. Посадка за двадцять хвилин. Бабуся Марі міцно стискає якусь торбинку. От і оголошення на рейс. Старенька міцно обіймає, щось пхає в руку.

– Тепер у тебе два грі-грі. Носи завжди.

Лише в літаку я роздивився, що воно таке. Маленький капшучок з дивної лускатої шкіри. Довгий шнурок. Робити нічого – після сантерії я побоююся бабусю Марі. І люблю. Я наче між родичів – дивних, але своїх. Літак набирає висоту. Бувай, Big Easy [39] Поширена серед джазових музикантів назва Нового Орлеану. , сподіваюсь, побачимось.

Рівно за дванадцять годин до потрібного часу я прибув у розташування своєї частини. Здоровенний червоний щит, пальми з боків. Широкі білі літери – «School of Infantry West» [40] Школа піхоти, другий етап початкової військової підготовки рядових морської піхоти США після первісного навчання. . Огорожа, пости. Нові обличчя. Усі тільки-но пройшли BCT [41] Basic Combat Training – курс молодого бійця (англ.). , круті мужики. Розкладаємо речі, займаємо нари, знайомимось. Немає настороженості, навіть ворожості, як між рекрутами. Усі рівні. Усім на війну.

Перші два тижні гаруємо як прокляті. MACMAP, фізпідготовка, смуга перешкод. «Pugil-stick» гепають по чому попаде. Я прогриз капу, пускав слину, але рекорд не повторив. Усього десяток. Бої дуже жорсткі. Боки в синцях. По всьому training battalion [42] Навчальний батальйон (англ.). шугнула чутка, що скажений українець віддубасив «Bravo Company» в повному складі. Інструктори із сусідніх рот приходили глянути. Наш сержант страшенно тішився.

Знову казарма, проте режим інший. Більше не пресують. Підйом о сьомій. Ранковий комплекс вправ – і на заняття. Просторі класи з проекторами, суворі інструктори. Нам «пахать» тут п’ятдесят дев’ять днів. Марші й стрільби. Як каже ганері-сержант [43] Військове звання в корпусі морської піхоти Сполучених Штатів, вище сержанта і нижче майстер-сержанта. Вілок: «Every Marine is, first and foremost, a Rifleman» [44] Кожен морпіх, насамперед, стрілець (англ.). . І ми стріляємо. Сидячи, лежачи, з коліна. Холостими, просто цілимось. Інструктор показує, як швидко міняти магазин. Неслухняні пальці плутаються в снарязі, магазин лізе «не туди». Сержант терпляче повторює.