Зоран Жмирич - Блокбастер

Здесь есть возможность читать онлайн «Зоран Жмирич - Блокбастер» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2018, ISBN: 2018, Издательство: Литагент Издательство «Ранок», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Блокбастер: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Блокбастер»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман «Блокбастер» хорватського письменника Зорана Жмирича присвячений подіям, що відбувалися у його країні у 1991-1995 роках, коли палало протистояння між прибічниками примарної «Великої Сербії» і тими, хто прагнув незалежності на своїх землях. Про людський вимір таких історичних зсувів, про прагнення до свободи, про її справжню ціну. А ще й про те, що війна героїчна та пафосна лише в кіно, в реальності ж вона брудна й злочинна. Читаючи цю книжку, автор якої був безпосереднім учасником цих подій, вам доведеться чимало пережити й передумати. Тому що це не військовий бойовик, а справжня людська трагедія, що калічить не тільки тіла, а й душі.

Блокбастер — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Блокбастер», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

У голові в мене безперестанку крутилася одна думка: той, що в лісі, – він бачив мене й відпустив чи просто навмання горлав у пітьму? Якби я його побачив за таких обставин, то, мабуть, відпустив би… Е, хрін би відпустив! Не бреши хоч сам собі, якщо вже отримав життя у подарунок. Принаймні взяв би його в полон. Чи ні?.. Міг би й захопити, а могла скластися й інша ситуація. Якби я ішов в авангарді і мав зачищати територію – вбив би без вагань. На одного їхнього менше – значить, на одного нашого більше. Факт, що не залишає місця для сумнівів.

На цьому я знепритомнів.

Безіменний

– Агов, старий! Вставай, уже ранок!

Чиїсь сильні руки посадили мене.

– Виспався? Гайда, підйом.

Удар по голові, який мені виписали, був не болючий – я просто відчув, що знову провалився. Розплющивши очі, я нарешті зрозумів, що сталося. Я лежав на землі, мокрий і змерзлий, а наді мною стояло четверо хлопаків у маскувальній формі. Троє, не старші двадцяти, навели на мене автомати. Четвертий теж був не набагато старший, але на обличчі в нього засохли згустки крові. Руки в нього були зв’язані спереду.

– Збираємо їх, як гриби, нє, Іліє?

– Справді, як гриби. Ти теж німий, як цей, чи вмієш балакати? Ім’я, звання, частина! Бігом кажи!

– Та облиш його, Іліє. В’яжи й поведемо, там є кому з ними теревенити. Видно ж, що не наш, глянь на рукав.

– Ти глянь, що на шевроні написано – «Blockbusters». Кіноман? То це ти добре до нас втрапив.

За кілька хвилин я вже йшов, зв’язаний, поруч з невідомим. З боків нас охороняло по одному озброєному конвоїру. Третій ішов позаду. Я роздивився незнайомця. Камуфляж без знаків розрізнення. На вовняній шапці теж нічого. У мене на правому рукаві був пришитий шеврон частини, і тепер я замислився, для чого він міг придатися. Щоб полегшити ідентифікацію снайперу, коли в мене цілитиме? Мій незнайомий супутник трохи згладжував своїм виглядом викликану невідомістю паніку. Його обличчя виражало спокій. Якби не зв’язані руки й скривавлена голова, я подумав би, що він один із них. Можна було чекати, що ось він зараз розкаже анекдот, і всі довго реготатимуть, поплескуючи його по плечу. Анекдот про йолопа, який вночі вибрався з оточення, щоб потім заснути й попастися ворогові, був би якраз доречний. Я став спотикатися через грудки – промерзлі ноги геть не слухалися.

– Тримай колегу, німий! Бракувало ще, аби щось зламав, поки йдемо.

Я подумав: якщо впаду, то буде їм нагода мене відлупцювати. Став дослухатися упевнених кроків невідомого мовчуна, намагаючись зловити його ритм. Наші охоронці розслаблено гомоніли.

– Іліє, що скажеш, чи «Йодзімбо» кращий, ніж «За жменю доларів»?

– Та вже ж.

– Я теж міг би погодитися, міг би… Мені той Куросава з самого початку не пішов. І не знаю чому. Чи та їхня східна поетика, чи що… Я краще уп’яте подивлюся італійців, ніж уперше японців.

– То тобі так через Клінта. «Спагеті» [4] Мається на увазі жанр «спагеті-вестерн», популярний в Італії в 1960-х і 1970-х роках. Найвідоміші й найтиповіші фільми жанру – «доларова трилогія» Серджо Леоне: «За жменю доларів» (1964), «На декілька доларів більше» (1965) та «Хороший, поганий, злий» (1966). Клінт Іствуд, який є головним героєм трилогії, – «Людина без імені», тобто Безіменний. без нього… як день без сонця.

– Та так, Клінт – король, хоч він мені значно більше подобається у сімдесятих, ніж у часи вестернів.

На якусь мить мені захотілося приєднатися до розмови. Тему я знав – очевидно ж, що росли на тих самих фільмах. За інших обставин ми могли б зараз сидіти десь із пивом, курити й згадувати стару кінокласику. Мене це нервувало. Вороги не можуть знатися на мистецтві. Ворог – це горлоріз, і ця трійця прямо зараз веде мене кудись, де ми точно будемо не язиками плескати. Я хотів утрутитися і думав – чи сказати, що Клінт вишукано поєднав шістдесяті з сімдесятими, чи не викаблучуватися і просто показати, що ми значно ближчі, ніж їм здається, втертися в довіру, сподобатися їм. Може, відпустять. Чому ні? Може, мене перевдягнуть, дадуть пачку сигарет, консерву, сухі черевики, автомат і патрони, та доправлять у бригаду? Я зібрав усю свою хоробрість і сказав:

– Клінт – найкращий Безіменний, якого Леоне міг уявити…

Перш ніж закінчити речення, я знову перечепився. Поки падав, зрозумів, що мовчазний невідомець навмисне підставив мені ногу. Я був такий виснажений, що не мав сили ні на що інше, як тільки прикрити долонями лице. Усією своєю вагою я гупнув об землю. Наші конвоїри здивовано зупинилися, явно заскочені моїм коментарем, а ще більше – падінням. Я розпластався на землі, не знаючи, чи мені дадуть руку, щоб допомогти звестися, чи випишуть копняків по ребрах. Далі все тривало кілька секунд. Мовчазний у найближчого до себе конвоїра обома руками вихопив багнет із піхов і щосили засадив йому в живіт. Хлопчина носив ніж припасованим до стегна руків’ям донизу – щоб вийняти з піхов, його треба було смикнути вниз. Багато бійців так чіпляли ножі, щоб зручніше й швидше було виймати. Якби цей боєць носив багнет так, як було написано в статуті, думаю, мій напарник ні за що не зміг би його дістати.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Блокбастер»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Блокбастер» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Блокбастер»

Обсуждение, отзывы о книге «Блокбастер» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x