Братья Капрановы - Справа Сивого

Пилип Щукін — громадський діяч, Публіцист, член катеринославської «Просвіти». Розстріляний у 1921 році.

Микола Богуславський — кобзар. Співзасновник катеринославського журналу «Дніпрові хвилі». Організатор кобзарських шкіл на Кубані. Репресований у тридцяті роки. Помер у в’язниці.

Іван Труба — письменник, інженер, архітектор. Ентузіаст українізації освіти на Катеринославщині після 1917 року. Уникнув репресій завдяки еміграції.

Василь Біднов — історик української церкви, член Центральної Ради. Уникнув репресій завдяки еміграції.

Родина Хрінникових — Володимир і Марія (Мазуренко), українські меценати, одні з організаторів катеринославської «Просвіти» та українського життя Катеринослава.

Тетяна Пата — майстриня петриківського розпису, завдяки якій він відродився і розвинувся.

Орися Пилипенко, Надія Білокінь — класики петриківського розпису.

Параска Павленко — найстарша з відомих майстринь петриківського розпису.

Гнат Хоткевич — український історик, письменник, інженер, музикант. Завдяки йому бандура утвердилася як класичний філармонійний інструмент. У 1938 році засуджений до розстрілу.

Андрій Штогаренко — український радянський композитор.

Іван Паторжинський — оперний співак (бас), музичний педагог, Народний артист СРСР Випускник Катеринославської консерваторії. Знакова фігура української опери.

Марія Сокіл (Рудницька) — оперна співачка (сопрано). Випускниця Катеринославської консерваторії. Уникла репресій завдяки еміграції. Знакова фігура української опери.

Зинаїда Малютина (Бахмутова) — оперна співачка, музичний педагог, прибічниця українізації оперного репертуару. Стояла біля витоків української оперної вокальної школи.

Павло Кононенко — український поет, один з організаторів спілки письменників Дніпропетровщини. Засланий до Сибіру у 1938 році.

Ісаак Мазепа — український політичний діяч, керівник уряду УНР часів Директори (1919-1920 рр). Уникнув репресій завдяки еміграції.

Олександр Вревський — російський державний діяч, Туркестанський генерал-губернатор, учасник англо-російського протистояння у Афганістані, відомого як «Велика гра».

Іван Рудченко — український письменник, писав під псевдо Іван Білик. Разом з братом Панасом (Мирним) написав роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні».

Йосип Танатар — вчений-геолог родом з Нікополя, першовідкривач жовтоводських уранових руд.

Володимир Маковський — вчений, фахівець із гірничої механіки, творець української наукової школи газотурбобудівництва.

Микола Міхновський — український політичний діяч, перший ідеолог українського націоналізму, один з будівничих українського війська початку XX століття. Загинув у 1924 році.

Юхим Михайлів — український художник, поет. Загинув у засланні 1935 року.

Микола Вороний — поет, драматург, режисер і актор. Один з засновників Центральної Ради. Один з засновників «Національного театру». Розстріляний у 1938 році.

Марко Вороний — український поет, розстріляний 1937 р. в урочищі Сандормох (Карелія).

Микола Струнников — художник. Учень Іллі Рєпіна.

Євген Вировий — громадський діяч, педагог, один з організаторів катеринославської «Просвіти». Емігрував до Чехії.

«Дніпрові хвилі» — український ілюстрований журнал, що виходив у Катеринославі.

Галина Мазуренко — українська поетка та художниця. Уникла репресій завдяки еміграції.

Микола Погребняк — український живописець, педагог. Учитель Галини Мазепи.

Галина Мазепа — українська і венесуельська художниця.

Олександр Ільченко — український письменник, автор химерного роману «Козацькому роду нема переводу або ж Мамай і Чужа Молодиця».