Неля Ваховська - Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.

На цьому промова закінчилася. Я підійшов до трибуни на відстань майже вісімдесяти метрів. Досить близько, щоб роздивитися, хто говорив: Юта Мюлер, тренерка з фігурного катання, ідол моєї матері й «жінка, котра кожного ставила на ноги», почесна голова моїх сексуальних фантазій. Що ж це буде, коли вже таку запрошують виголосити промову? Хто говоритиме наступний? Бджілка Майя?

Кожна революція має промови, яких вона заслуговує, і я представив Вашій увазі цей виступ у повному обсязі, бо його ще й досі видають за точку, в якій кристалізувалася осінь 89-го — хочете вірте, хочете ні, але мені це відразу стало зрозуміло. Справжня промова тренерки з фігурного катання, вам не здається? Ця відпрацьована елеґантність, ця пристрасть у пасажах, які ґарантовано виб’ють високу оцінку за артистичність — і водночас це захекане політичне програмування з окремими зірваними, нечисто виконаними чи пропущеними стрибками, яких просто не помітять засліплені дилетанти з публіки. Не питайте мене, за що я був, та коли я почув звернення Юти Мюлер — я зрозумів, проти чого я був. Я був проти цих потуг під назвою Коли-вимоги-стануть-правами-а-отже-обов’язками. Можливо, від тренерки з фігурного катання тільки й можна очікувати, що вона говоритиме як тренерка з фігурного катання — але як це стосується звільненої мови? Або це солодкаве обсмоктування слова поворот , і як вона про-ар-ти-ку-лю-ва-ла Ми боїмося, щоб нами не скористалися, не стали по-вер-та-ти нами , о, містере Кітцельштайн, я відчув себе як удома. Читалося, звісно, з енциклопедії, і звісно, неправильне слово, точно як моя мати, котра шукає —> Греція , коли мене цікавлять пісюни. —> Вертиголов . До цього спершу треба було додуматися. Та коли мені, зрештою, прояснилося, так це тоді, коли Юта Мюлер — ідол моєї матері, почала мріяти: Уяви собі: це соціалізм — і ніхто не йде геть . Неймовірно! Після того, як вона в першій частині своєї промови каменя на камені не залишила від багатющого слова поворот після того, як вона презентувала слово вертиголов із орнітологічного словника — і все це об’єднане ідеєю звільненої мови, — з нею сталося от що: те, про що вона мріє, називається соціалізм і прослизає мимо контролю, без заглядання в енциклопедію та не облапане з усіх боків, як слово поворот . Припустімо, припустімо лишень, що вона дивилася в енциклопедії, можливо, вона знайшла: —> Соціалізм — суспільний устрій, який базується на суспільній власності на засоби виробництва . Ви могли б по-справжньому про це мріяти, мати справжні візи? Уявіть собі: промисловість у суспільній власності — і ніхто не йде геть. Шкода, фрау Мюлер, та моє серце не калатає. Не те щоб я мав щось проти виробництва у суспільній власності, яка нікому не дає приводу піти геть. Та, як на мене, це занадто міщанська мрія.

Містере Кітцельштайн, із цього, власне, можна було б посміятися, якби це не було так в біса трагічно — але ці матері та тренерки з фігурного катання справді прив’язані до соціалізму. Вони виповзли з тисячолітніх руїн. Страх перед бомбардуваннями так в'ївся у їхні кістки, що вони й досі під час кожного феєрверку згадують про зенітну артилерію. Вони пережили голод. Високоморальна частина їх страждає від того, що вони німці. Їй-богу, вони не мали пристойного минулого, до того ж, мають безрадісне сучасне. Але ж майбутнє! Ось що це має дати! І коли вони ввечері сиділи коло вогнища в таборі, відчуваючи у м’язах одинадцятигодинний робочий день на Відбудовах СВНМ або, дещо деталізуючи, на Будівництві дамби Соса чи Осушенні фридландських лугів [15] Будівництво дамби Соса в Саксонії та осушення фридландських лугів у Мекленбурзі-Передній Померанії були великими будівельними проектами НДР, на яких масово працювала молодь зі СВНМ. — Прим. перекладачки . — ця ґенерація, можливо, вперше пишалася собою, і всі блаженно смоктали з великої пляшки, на етикетці якої було написано «Соціалізм». Це зігрівало. І вони ще й сьогодні захоплюються справжнім соціалізмом — але вони розуміють під цим, власне, свої почуття коло вогнища. І це не моя зарозумілість. Мені велося так само. Та перш ніж ми дозволимо Юті Мюлер та всім її подругам сповістити про початок наступного кола гри Уяви-собі-оце-і-є-соціалізм, давайте чітко, притомно усвідомимо, що соціалізм є абстрактним поняттям і що все, до чого варто прагнути, можна називати конкретніше — за умови, що не буде забуто про звільнену мову. Але навіть зараз, коли все раптом легко злітає з наших губ, вони говорять про соціалізм, а не про те, що світ нарешті має відкритися перед нами. — От.