Дорж Бату - Франческа. Повелителька траєкторій

З цієї проміжної точки Dragon вирушить до точки утримування — за 30 метрів до МКС. Шлях триватиме приблизно 33 хвилини. Усі ці маніпуляції проводитиме вже Готорн спільно з командиром МКС Шейном Кімброу та бортінженером Томом Песке.

Після чергової перевірки (як же без них) посилочку посунуть на 20 метрів ближче до станції у так звану Capture Point (CP), за 10 метрів од станції. І тут уже Шейн і Томас працюватимуть «канадською рукою» Canadarm2 — дистанційним маніпулятором SSRMS. І простягнуть її до грейфера вантажівки.

А поки що Шейн і Том утримують посилочку в стані «вільного дрейфу» біля станції, перечікуючи, поки ми тут на Землі перевіримо все стопіцот разів. За графіком стиковка має відбутись о 06:00 EST (у Києві буде 1:00 PM). Після контакту маніпулятора з вантажівкою «рука» наближатиме корабель до позначки 3,5 метра до надиру  [12] Надир ( араб. ريظن назір — протилежний) англ. — nadir, нім. — Fusspunkt m, Nadir m — уявна точка перетину прямовисної лінії або нормалі до поверхні земного еліпсоїда з небесною сферою, точка небесної сфери, протилежна зеніту. порту Node-2.

Потім за допомогою камер буде виконано остаточну центровку, і вантажівочка повільно рухатиметься до позначки 1,5 м від МКС.

Ну, а потім (після чергової перевірки, бо як інакше) посилочку насухо пристикують у порт МКС і почнуть готувати шлюз.

Не знаю, навіщо я все це так докладно описую і чи комусь це буде цікаво. Воно ж не так весело, як пригоди моєї напарниці.

У нашому кабінеті зранку запахло весною.

Весна цього разу пахла скунсом. Скунсом пахла Франческа.

Якщо бути цілком точним, то скунсом не пахло, а тхнуло. Цей запах неможливо ні з чим сплутати — різкий, до сліз в очах і стійкий, як бажання випити зранку кави. Щоб ви знали, запах скунса — це суміш запахів тухлої риби, гнилого м’яса і старих шкарпеток, з легким відтінком сечі та аміаку.

— Доброго ранку, бамбіна! Приємний парфум. Щось весняне?

— Дурень!!!

— Ну чого ж одразу дурень? Я люблю природу.

— Андрію!!! — напарниця не схильна була жартувати.

Поставивши сумочку коло входу в кабінет, Франческа зняла куртку, взяла її двома пальцями, відвела якнайдалі й почала уважно її розглядати.

— От гівнюк, щоб тобі хвіст відпав, всраний мотлох! — вилаялася дівчина і додала якусь емоційну тираду своєю тріскучою сицилійською говіркою.

Чессіна вміє віртуозно лаятись. Проте англійською лається вона кумедно, тоненьким голоском, використовуючи смішні ідіоми типу «святі какашки», «святе гуакамоле», «сказав, як хробака висрав» і «гівно в сорочці». Коли Франческа хоче мене позлити, вона говорить «blyad». Від професора Рассела вона вперше почула слово «pizdiets», а навчив її цьому слову я, про що гірко шкодую… А коли напарниця хоче мене розсмішити, то каже «sraka» і «sraka-motyka» — це вже я постарався. Та коли Франческа починає лаятись італійською, я просто завмираю і розумію, що справи справді кепські. Звуки «ррр», «ччч» і «ццц», розмахування руками й бурхлива експресія — все це нагадує ритуал викликання сатани, не менше.

— То що сталось, Чессіно? Маленький самотній скунс голосував на дорозі, і ти вирішила його підвезти?

— Заткнись, розумнику! Теж мені, Джіммі Кіммел знайшовся! — огризнулась напарниця. — Він стояв коло моєї машини… От же ж лайно!!!

Франческа уважно розглядала невеличкі маслянисті плямки на лівому лацкані куртки.

— …Стояв і дивився на мене, малий вилупок.

— І ти вирішила його відігнати?

— Джорджіо, ти думаєш, я дурна?! Ти завжди думаєш, що я дурна!!!

— Між іншим, неправда, я так не думаю.

— Я просто відійшла й почекала. А потім вирішила підійти з другого боку, — Франческа все розглядала маленькі плямки на куртці.

— А він?

— А він вирішив обійти з протилежного…

— І?

— Що «і»?! Ти ніби не бачиш!!! — трохи не плачучи, сказала бідолашна. — Я тепер наче діжка з гівном!!!

— Що, він отак одразу на тебе напав?

— Ні, ми зупинились метрів за два одне від одного. Він ще так смішно передніми лапками притупцьовував… А я, наче якась дурка, на нього дивилась…

— Він тебе попереджав, — зітхнув я. — Як джентльмен, попереджав до останнього…

— Твоя правда, Джорджіо… Я дурка!!! — Чессіна занесла руку над плямками і…

— Зупинись!!! — крикнув я, та було вже пізно. Напарниця встигла колупнути плямку яскраво-червоним нігтем.

Я затулив обличчя руками. Ці кляті плямки були слідами від штинючого скунсячого секрету.

— Іди помий руки, бамбіна. Добре помий!