Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

1) положень Землі, Сонця і Місяця;

2) поточної траєкторії МКС;

3) врешті, погодних умов.

Саме тому старт відклали на добу, і за ці 24 години було розраховано нову траєкторію.

«Антарес» — ракета з важкою долею. Виробник, приватна компанія Orbital ATK , зробила свого часу ставку на російські двигуни НК-33 (розроблені ще для радянської місячної ракети Н-1 у 1960-ті роки). Американська компанія Aerojet їх модифікувала, і тепер вони відомі під назвою AJ26 . В іншій комплектації «Антареса», відомій під індексом «Антарес-200», Orbital ATK ставить теж російські двигуни РД-180 — це дещо дороблена «половинка» найпотужнішого у світі рідкопаливного двигуна РД-171, який використовується на першому ступені української ракети «Зеніт».

Усе йшло нормально до 28 жовтня 2014 року, коли кузнецовський двигун [32] Двигуни серії НК розроблялися СНТК ім. Н. Д. Кузнєцова. , модернізований компанією Aerojet , внаслідок несправності турбонасосного агрегата вибухнув через кілька секунд після старту на висоті приблизно 150 метрів.

Тоді вся програма Cygnus повисла на волосині. І закрилась би к бісовій матері, якби не… українці!

Українське КБ «Південне» фактично наново розробило паливну систему та основний паливний бак для першого ступеня ракети, тобто, фактично, весь перший ступінь, окрім, власне, двигуна. Завдяки усім цим переробкам «Антарес» із кораблем Cygnus OA—5 на борту вдало злетів ще рік тому. От і тепер зліт пройшов успішно.

Ми з Франческою почнемо підвід Cygnus у понеділок і продовжимо у вівторок зранку. Тоді ж очікується і стиковка корабля із МКС, і екіпаж отримає нарешті продукти, матеріали та нове наукове обладнання.

Потрібен новий мультик: «Як козаки ракету рятували».

— Ніби нічого складного. Все! — здивовано сказала Франческа. — Я закінчила з траєкторією! Будеш перераховувати?

— Секунду, закінчу з орієнтацією. Його нам уже такий прямий і віддали?

— Ага. Летить як по лінійці.

У понеділок зранку ми відклали всі поточні справи й засіли за «код 04». Це космічна вантажівка Cygnus , що її в рамках місії OA—8 вивела на низьку орбіту ракета Antares — дітище компанії Orbital ATK і українського КБ «Південне».

«Прямий» — це коли корабель зорієнтовано, якщо не вдаватися в професійний сленг, строго за вектором «ніс уперед, сопло назад». Таке буває досить нечасто, бо під час проходження по проміжній орбіті бортінженери зазвичай проводять цілий комплекс випробувань та маніпуляцій (розгортають сонячні батареї, випробовують двигуни орієнтації тощо), через що корабель, зберігаючи траєкторію, найчастіше летить не дуже рівно. У такому стані його передають нам, операторам, а ми вже його орієнтуємо, підводимо до МКС і паркуємо на паралельній орбіті. Через відкладений у суботу пуск ми не вкладались у графік, і нам потрібно було діяти дуже швидко — стиковка має відбутися за 46 годин після старту. Цього разу корекція і підвід корабля на орбіту, паралельну до МКС, випала нам.

Ми, якщо чесно, пам’ятаючи роботу з Dragon , приготувалися до важкого завдання, але, коли Г’юстон і ЦУП Orbital ATK віддали нам посилочку, її вже ніби хтось приготував до маневрів — летіла вона ідеально прямо.

Розрахунок траєкторії переходу теж виявився не вельми складним, про орієнтацію взагалі мовчу — на фоні розбишаки й хулігана Dragon, Cygnus здавався чемним хлопчиком. Ми мали здійснити серію так званих DV — Delta Velocity burns , тобто кілька разів запустити комбінацію двигунів орієнтації — щоб підняти корабель з 230-кілометрової орбіти до висоти МКС, а це десь 400 кілометрів. Операція має тривати приблизно 10 хвилин. Через достатньо високі швидкості траєкторія та сила імпульсів мають бути розраховані дуже точно.

— Г’юстон, Сі-Ті, «код 04», до маневру готові. Перехід на орбіту LE24 з нахилом 51,6 — через півгодини.

— Сі-Ті, Г’юстон, «код 04», LE24 нахил 51,6 прийняли, дякую, Tweety Bird !

— Ну що, проженемо все ще раз, востаннє, — і починаємо? — Франческа, здавалося, була здивована тим, як спокійно відреагував Центр Джонсона на нашу готовність, бо ми ж прийняли Cygnus у розробку всього годину тому і планували все завершити мінімум години через три.

— Добре. Проженемо й починаймо. Тільки треба покликати Рассела.

Наш наставник з’явився в командному центрі хвилин через десять.

— Професоре, ми вас чекаємо бозна-скільки! Нам через двадцять хвилин двигуни вмикати!

— То вмикайте на здоров’я, я тут при чому? — незадоволено пробурчав Рассел, бо ми його відірвали від якихось розрахунків, які він робив разом із відділом геліофізики.