Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

Пеґ за допомогою Шейна і Томаса забралась у величезну господарчу сумку і застібнула блискавку, а потім спільнички тихенько підкинули торбу росіянам. Посидівши деякий час тихо, Пеґґі раптом вилізла назовні, настрашивши росіян мало не до півсмерті. Мабуть, якби Лєнін встав і вийшов з мавзолею, росіяни б і те менше були здивовані. Так, колись брат астронавта НАСА Скотта Келлі ( Scott Kelly ), теж, уявіть собі, астронавт, Марк ( Mark Kelly ), відправив братові на МКС, через місію CRS (на вантажівці Dragon ), костюм горили. Скотт вбрав костюм і забрався в один з контейнерів для зберігання техніки. Коли астронавт ЄКА Тім Пік ( Tim Peake ) спробував розстібнути сумку, Скотт вирвався на волю і вдоста поганяв британця по станції. Часом напруга на борту сягає високого градуса: дається взнаки і складність місії, і тривале перебування в закритому просторі, тому деколи навіть у такій серйозній організації, як наша, персонал поводиться як у дитячому садочку. І ми з Франческою не виняток.

Ми рознервували полковника. Вескотт не на жарт образився через наші вчорашні капості. Формально їх влаштувала дорога Франческа за моїм потуранням і не без участі Еліс, якої ми до вчорашнього ранку боялись, як вогню.

Виявилося, що начальниця відділу персоналу не така страшна, як ми гадали. Хоч і злегка дивакувата. Еліс сама виховує сина-підлітка, має науковий ступінь із психології і гасає на мотоциклі.

Після вчорашнього розіграшу, коли зляканий, роздратований і злий полковник пішов у свій кабінет, гримнувши дверима, Еліс поправила середнім пальцем окуляри й сказала:

— Зевс незадоволений!

— А чому? — обережно пискнула Франческа з-за моєї спини. — Що ми такого зробили? Подумаєш, пожартували трохи…

— Не знаю, як щодо «трохи», але половину бази на ноги ми підняли, це точно!

На другий день полковник був чорніший за чорну хмару. Через недавній теракт у Нью-Йорку бази Національної гвардії по всій країні мусили підготуватися до можливого патрулювання місць великого скупчення людей. Принаймні про це йшлося вчора на екстреній нараді Міноборони, куди терміново викликали й Вескотта.

— Така ситуація, хлопці й дівчата! — зранку звернувся Вескотт до солдатів, офіцерів і цивільних. — Ми маємо бути готові до режиму цілодобового патрулювання. Не можна допустити, щоб покидьки знов убивали безневинних людей. Відсьогодні наказую всім після служби залишатися в уніформі й проявляти постійну пильність. Хто має дозвіл на носіння зброї — носіть її весь час! До особливого розпорядження. Усе це серйозно. Покидьки не так далеко, як ви собі думаєте. Кожен із вас, хто носить форму і зброю, має бути готовий стати на захист країни негайно. Будь-якої миті ви можете опинитися віч-на-віч із терористом. І не мені вам розповідати, що ви повинні робити в такому випадку. Думаю, всі пам’ятають слова присяги. А тепер — розійдись!

Я теж було хотів «розійтись», але полковник, догнавши мене, сказав:

— Будь такий ласкавий, Андрію, зайди до мене!

«Андрію» і «будь такий ласкавий», сказані серйозним тоном, нічого доброго не обіцяли.

— Хочеш, я піду з тобою? — запропонувала Франческа.

— Ні, ragazza mia , це моя битва. Але дякую! Прикрий мене, будь ласка, в командному центрі, поки я вернуся.

— Не переживай, Джорджіо, я все зроблю, як слід!

Вескотт височів над столом, як пік Деналі над Аляскою в похмуру погоду. Здавалося, він сильно схуд.

— Заходь, Джорджіо!

Я видихнув. «Джорджіо». Не «Андрій». Отже, ще не все так погано!

— Слухаю вас, сер!

Вескотт помовчав секунд десять, ніби збираючись із думками, і раптом спитав:

— Що у вас там, у колективі? — і подивився на мене з-під лоба.

— А що в нас? У нас усе в порядку. Якби ви частіше нас відвідували, сер, ви були б у курсі.

Вескотт зітхнув.

— Воно то так, але останнім часом стільки справ… То одне, то друге. Відрядження, експедиції… Твоя правда, треба заходити. Але те, що ви вчора утнули…

— А що ми такого «утнули»? Ну пошуміли трохи. Буває. Зате подружилися з Еліс!

— Та ну!

— Учора під час перерви були в неї, сер. Не така вона й страшна тітка!

Вескотт усміхнувся.

— Я вчора був на прямому зв’язку з владою нашого штату, коли ви там заварили кашу. Еліс так горлала, що в Капітолії було чути. Я все перервав і вилетів із кабінету. Потім довелося довго пояснювати, чому я зірвав нараду! — очі в полковника запалали недобрим жовтим вогнем.

— Прийміть мої особисті й глибокі вибачення, сер!