Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

Уже четвертий день ми, відклавши майже всі планові корекції, займаємося тільки сателітами НУОАД.

Усі анімації, усі супутникові фото ураганів, які ви бачите на сайтах НАСА та в стрічках світових новин, отримано зі супутників, які ми з напарницею в ці дні рухаємо.

У НУОАД два типи супутників — POES ( Polar-orbiting Environmental Satellites ) для довготривалих прогнозів і GOES ( Geostationary Operational Environmental Satellites ) — для короткочасних.

Тепер уся увага НУОАД прикута до Атлантики, де відбувається небачений досі рух різнотемпературних повітряних мас, який породжує шторми та урагани. Для детальних досліджень науковцям потрібні сателіти, що летять або стоять над Атлантичною частиною Світового океану. Оскільки в Атлантиці відбувається безліч процесів, то всі сателіти доводиться рухати, змінювати траєкторії, орієнтацію і пересувати в потрібному напрямку сенсори, камери й датчики.

У понеділок ми зіткнулися з тим, що всі кейси накопичуються в Центрі Джонсона у Г’юстоні й потрапляють до нас із запізненням. А якщо потрапляють із запізненням, то, виходить, корекція потрібна «на вчора». Тим часом, невчасно зроблена корекція чи переорієнтація — це неточний прогноз і чиїсь загублені життя.

Відчуваєте зв’язок?

— Що потрібно зробити, щоб пришвидшити процес? — питає позивний «Світленд» (НУОАД).

— Забрати з ланцюжка посередників, — відповідаю я.

— Це ж кого? — питають із НУОАД.

— Г’юстон.

— Нема питань!

— Як «нема питань»? — ображається Г’юстон. — А хто вам готуватиме розрахунки?

— Нам простіше порахувати все тут. Ми швидко!

— Ви пропонуєте повністю віддати вам розрахунки траєкторій? Це не за протоколом! У нас спеціальний відділ!

— К бісу відділ! — заперечує НУОАД. — Нам потрібно негайно!

— Робіть, що хочете! Якщо це вас влаштовує… Тільки ви однаково повинні подавати нам звіти. А ми проводитимемо аудит.

— Це все? — питає «Світленд».

— Ні. Вас теж треба вилучити з ланцюжка, — кажу я.

— Як?! — обурюються в НУОАД. — Ми координуємо!..

— Ми марнуємо час! Хай NESDIS ( National Environmental Satellite Data and Information Service ) працює з нами безпосередньо. Вони вказуватимуть, що й куди їм потрібно посунути, який кут і яке охоплення вони хочуть, а ми тут самі проводитимемо розрахунки й даватимемо в NESDIS результат. Вони вже передаватимуть його вам в Аналітичний центр.

— Нічого собі… — незадоволено й навіть ображено пробурчав «Світленд». — То ми, виходить, тут зайві!..

— Просто таким чином ми за годину зможемо обробити не одну, а чотири корекції. Це 16 корекцій за зміну! — підрахувала Франческа.

— А ви нам сьогодні навалили 18 корекцій! — сказав старший офіцер Баррел. — Повірте, все це перекидання кейсами віднімає безліч часу.

— Ми попрацюємо без перерв, — сказала напарниця. — І зробимо вам 18 корекцій!

— Завтра буде двадцять! — пообіцяли в НУОАД.

— І звіти вчасно! — ображено просопів Г’юстон.

— Трейсі, встанови нам пряме з NESDIS !

— Уже на третьому каналі!

Отож якщо будете розглядати анімацію про те, як рухається «Марія» або який вигляд має ураган із космосу, то знайте, що там є частка нашої оперативної роботи.

Тиждень видався супернапружений. На перерві в мене вже не було сили встати з-за пульта, і я залишився сидіти в командному центрі. Раптом до мене на своєму кріслі під’їхала Франческа.

Мене завжди вражала ця безглузда офісна звичка їздити по приміщенню на стільці, перебираючи ногами. Ну що заважає відірвати дупу від стільця й пройти два метри до смітника, щоб викинути папірчик? Ні, треба перебирати ногами і, наче жирний пінгвін, тягти свою п’яту точку на стільці. Я не міг зрозуміти, в чому фокус, навіть якщо сам таке робив.

— Джорджіо… — таємничо заговорила напарниця. — Мені з тобою треба серйозно поговорити…

Я підняв голову, яку хвилини дві тому поклав на руки, щоб спробувати заснути. Окулярів на мені не було, тому я примружився, як кіт од сонця.

— Уважно слухаю тебе, ragazza mia .

Напарниця якось дивно зітхнула, зиркнула вбік і спитала:

— Тобі подобається твоя робота?

Франческу інколи тягне на філософські теми. Вона може нескінченно довго міркувати на теми «хто я і де мої речіяке моє місце в житті», «я і моя роль у світовій революції, у долі моїх близьких» і «наскільки адекватно сприймають мене оточуючі?».

Тепер під роздачу потрапила робота.

— Мені моя робота подобається, — уважно дивлячись напарниці в очі, сказав я. — А з твоєю що не так?