Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

До слова, вібратор виглядав доволі стильно, і, чесно кажучи, я не розумів, чому ця штучка так насмішила моїх дурнуватих колег. Мабуть, їх смішив не так засіб для плотських утіх, як його ймовірний зв’язок зі мною.

— Ну годі! Подивімося, що там далі.

Я надів латексну рукавичку й обережно поклав вібратор на мереживні панчохи.

У сумці була жіноча білизна різних сортів і відтінків, спортивні топи, веселі шкарпетки з качечками й квіточками. Далі пішли сорочки абсолютно пекельних фасонів і кольорів. За моєю спиною продовжували реготати колеги, але я вже не звертав на них уваги — мені кортіло дізнатися: хто ж це міг так тупо пожартувати?

— Що тут у вас відбувається? — сержант Сара МакКарті теж хотіла знати, чого всі регочуть, як дурні у церкві.

— Ось! — червоний від сміху Маковскі показав на блискучий вібратор, що лежав на панчохах.

— Вау, яка вишукана штучка! — вигукнула Сара й наблизилась до стола. — А чого ви всі регочете?

— Це Джорджіо!

— Джорджіо? Що ви маєте на увазі? — підняла ідеально вищипані брови вчорашня балерина, а нині сержант Національної гвардії США.

— Цей чемодан сьогодні зранку доставили на його ім’я!

— Гадки не маю, чиї ці речі, — знизав я плечима й дістав чергову сорочку. І тут моя щелепа від’їхала ще нижче — під сорочкою виднілося руків’я меча.

— Якого біса?! — я потяг за руків’я і вивільнив чорний короткий меч, так званий «сінобіґатана». Я дістав із піхов клинок — добротне лезо і з любов’ю зроблені піхви. А ще в піхвах були приховані два метальні ножі.

Гумористи перестали сміятися.

— Що це за…

— Тут другий!

Одразу під першим мечем лежав точно такий самий другий. До піхов другого «сінобіґатана» був прикріплений чорний шовковий витий шнур із кріпленням під іще один клинок.

Під другим мечем лежав футляр…

Пам’ять одразу підкинула потрібний файл:

«Принесли речі: крихітний рюкзачок, пасок і якусь коробочку. Капітан її відкрив і дістав звідти абсолютно чорне лезо з руків’ям, обмотаним шкіряним шнуром.

— Що це? — спитав капітан, тримаючи небезпечну штучку в руках.

Джой уже відкрила рота, але Патріціо її перебив:

— Це заколка для волосся, — не блимнувши оком, відповів замість клієнтки її адвокат. — Хіба не видно?»

— Це Джой! — заревів я, як поранений ведмідь. — Це її валіза!

— Точно! Я ж… — Франческа раптом на півслові затулила собі рота руками.

— Що?

— Та нічого…

— Мабуть, валіза або загубилась, або її не пропустили. Але якого біса тут моє ім’я та адреса бази?!

— Тут квитанція лежить, — Сара витягла десь збоку папірчик на фірмовому бланку TSA [81] TSA (Transportation Security Administration) — Адміністрація транспортної безпеки, підрозділ U. S. Homeland Security , який відповідає за безпеку пасажирів. Створений після терактів 11 вересня 2001 року. .

— Я бачив такі раніше! — кілька разів я знаходив подібний папірчик після перевірки мого багажу. Але цього разу бланк був інакший.

— Ймовірно, Адміністрація транспортної безпеки не пропустила багаж. Тут написано номер відправлення і телефон гарячої лінії. Треба подзвонити й дізнатися, чому багаж повернули, — спокійно сказала Сара. Маковскі й солдати служби охорони продовжували булькати сміхом.

— Саро, будь ласка, допоможи мені зібрати сумку, — роздратовано попросив я.

— Зараз, Джорджіо! — Сара акуратно почала складати зброю і білизну назад у валізу. — Джентльмени, а що вас так розвеселило? — спитала суперінтендант.

Маковскі очима показав на вібратор.

— Оу! Я знаю цю модель! У мене є подібна! — хмикнула Сара. — Дуже крута штучка. Вміє ставати теплою і гарячою і має кілька режимів вібрації.

Льолєк враз перестав сміятися і зблід. Лівий кутик його рота нервово смикнувся. Вартові теж перестали іржати.

— Ніколи не розумів, навіщо дівчата таке купують! — пробурмотів Маковскі, весь червоний, з-під лоба дивлячись на свою дівчину.

— Не розумів, кажеш? — підняла брови Сара. — То я тобі поясню, коханий. Цей блискучий друг завжди поруч і завжди готовий. І він не ставить дурних запитань! А ще він поважає мої бажання, мою точку зору, не ревнує мене до партнерів по балету і не реагує на дурні жарти мого батька. Я зрозуміло пояснила? — Сара стукнула ошелешеного Маковскі вібратором по чолі й кинула прилад у валізу.

—  UAM Андерсен, Сі-Ті!

— Андерсен, Сі-Ті, добрий вечір! — відгукнувся оператор зв’язку на протилежному боці Землі.

— Доброго ранку! Мені потрібна операторка Такахаші, негайно! — гаркнув я у гарнітуру.