Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— «Два-один-два танго», маневр дозволяю, мінус один-один-зеро, курс один-вісім-три!

— Бредлі, курс один-вісім-три, «Два-один-два танго»! Усім увага, маневр «яма»! — полковник віддав штурвал од себе, і в ту саму мить я відчув, що мій шлунок відчайдушно намагається пролізти крізь стравохід і через рот вирватися назовні. Я раптом перестав відчувати власну вагу, і якби не був пристебнутий, то вилетів би з крісла. Волосся на потилиці стало дибки. Франческа вп’ялася в мою руку — ще трошки, і вона б проткнула її гострими наманікюреними нігтями. Двигуни завили. Літак під дуже сильним кутом нахилився носом униз і фактично падав у яму.

Нарешті Вескотт потяг штурвал на себе. Мій шлунок покинув спробу вилізти через стравохід і спробував знайти вихід із протилежної сторони. Не вельми приємне відчуття, скажу я вам. Франческа ще сильніше вчепилася в мою руку. Долонею другої дівчина затискала рота. На лиці вона була біла, мов саван. І справді, падати було страшно, а виходити з падіння ще страшніше. Літак заскрипів так, що я вже почав переживати, чи не відпадуть у нього крила. Тепер нас щосили втискало в крісла. Вескотт відпустив штурвал, і ми, злетівши по параболі, опинились на її гребні. Здивований шлунок завис десь посередині і вже вирішував, чи не образитись і не повернути мені з’їдений обід.

—  Glory! Glory! Hallelujah! — раптом заспівав Вескотт приспів із «The Battle Hymn of the Republic» [55] «Бойовий гімн Республіки» — американська патріотична пісня на слова Джулії Гау, написана 1861 року. Була поширена серед солдатів та офіцерів штатів Союзу під час Громадянської війни 1861–1865 рр. і знов дав штурвал від себе. — Glory! Glory! Hallelujah!

Шлунок знову поліз через рот на волю.

—  Glory! Glory! Hallelujah!

Нас втисло в крісла.

—  His truth is marching on!

Це був найекстремальніший політ у моєму житті. Після маневру «Яма», а точніше «Дірка», я не міг стояти на ватних ногах. Коли ми нарешті приземлилися й зарулили на стоянку, я насилу виколупав дупу з крісла — ноги підгиналися, голова крутилася. Коли ми з Франческою вивалилися із кабіни, наче два мішки, морпіхи вже бадьоро шикувалися біля літака, ніби летіли якимось іншим рейсом і не беркицались у повітряних ямах. І аж тепер я помітив, що всі без винятку морські піхотинці співчутливо дивились не на нас, замучених, а на полковника. Той підійшов до командира морпіхів, молодий сержант полковникові відсалютував і на прощання сказав:

— Сер, усе буде добре, не переживайте, сер! — розвернувся точнісінько за стройовим статутом і покрокував до своїх.

Вескотт зобразив на лиці легкий подив, а потім махнув рукою і повернувся до Бенсона. Я подивився на напарницю. Франческа схопилася за голову. Ми одночасно кинулися назад у кабіну. Тумблер зв’язку з вантажним салоном — наступний після тумблера переходу з першого на другий канал — був переведений у режим «ON».

— Отепер мені точно pizdiets! — прошепотіла Франческа.

У нас на авіабазі — модель світу. Тут служать поляки, німці, британці, ірландці, індуси, араби, пакистанці, вихідці з Іраку й Афганістану, китайці, мексиканці, венесуельці, одна сицилійка і один бурят-монгол. Ми всі різні, починаючи від розрізу очей, кольору шкіри і закінчуючи тим, що ми їмо на обід.

Капрал Ґутьєрес уміє смачно лаятись іспанською. Не менш смачно лаятися сицилійською говіркою вміє Франческа. Трейсі розмовляє на мові патуа. Це креольська мова жителів Ямайки, створена на основі англійської, і це просто цілковитий відрив голови. Коли Трейсі говорить із Петросом, ще одним уродженцем Ямайки, у нас просто закипають мізки, бо деякі слова окремо знайомі, але коли вони вкупі — ні!

Але найприкольніше — це мовна мішанка. У цій справі особливих успіхів досягла Франческа. Її сім’я одна з небагатьох зберегла мову своєї країни — у колі рідних напарниця говорить італійською із характерним сицилійським колоритом. Попри те, що народилася Франческа в США, англійською вона говорить із ледь помітним акцентом. Але якщо дівчина хвилюється або нервується, акцент стає яскравіший.

Франческа дуже пишається знанням мови своїх батьків і болісно реагує, коли їй, уродженці Коннектикута, хтось робить зауваження щодо її італійського акценту. Одного разу медсестра з Червоного Хреста, сама з італійським прізвищем, дозволила собі дорікнути дівчині. Був сильний скандал [56] Цю історію описано у книзі «Франческа. Повелителька траєкторій». .

А якось нерви не витримали і в мене. На одній із летючок, присвяченій майбутній стиковці космічної вантажівки Dragon із МКС, я схвильовано вигукнув: