Шарі Лапена - Подружжя по сусідству

Анна незграбно тягнеться за мобільним телефоном, що лежить на обідньому столі, й перевіряє час. Майже перша ночі. Вона ходила до дитини опівночі. Марко перевіряв, чи усе гаразд, о пів на першу. Потім вони із Синтією пішли покурити на задню терасу, тоді як Анна й Грем ніяково сиділи за неприбраним столом, напружено розмовляючи. Треба їй було вийти на двір із ними, вдихнути повітря. Та вона не пішла: можливо, через те що Грем не любив, коли поряд із ним палять, і то було б грубо чи принаймні нечемно лишити його самого на власній же вечірці. Тож, на засадах моралі та етики, вона лишилася. Грем, англосаксонець і протестант, як і сама Анна, має бездоганні манери. Чого він одружився з такою дівкою, як Синтія, — загадка. Синтія та Марко повернулися із заднього дворика кілька хвилин тому, й Анна відчайдушно хоче піти, навіть якщо решті ще весело.

Вона кидає погляд на радіоняню, що стоїть на краєчку столу, — маленька червона лампочка пристрою мерехтить, як запалена сигарета. Відеодисплей розбився — вона впустила його пару днів тому, і Марко ще не встиг з’їздити й замінити його, та аудіо й досі працює.

Раптом її охопили сумніви, вона відчула неправильність усього, що відбувалося. Ну хто йде на вечерю, лишивши немовля вдома на самоті? Яка мати пішла б на таке? Вона відчуває знайомі вже душевні страждання, затиснуті у фразу «Ти погана мати».

Ну то й що, що няня не змогла? Вони мали взяти Кору із собою, посадити в переносний манеж. Але Синтія сказала — без дітей. То була вечеря для дорослих, на честь дня народження Грема. І ще й через це Синтія, що була колись хорошою подругою, почала не подобатися Анні. Синтія не любила дітей. Ну хто дозволить собі сказати, що шестимісячному маляті не раді в гостях? Як Анна дозволила Марко переконати себе, що так чинити нормально? То було безвідповідально. Вона подумала, що сказали б інші мами з її групи, якби дізналися. Ми лишили шестимісячну дитину вдома саму й пішли в гості до сусідів. Вона уявила собі, як усі в шоці пороззявляють роти й западе напружена тиша. Та вона їм ніколи не скаже. Краще про це змовчати.

Вони з Марко посварилися перед вечіркою. Коли няня зателефонувала сказати, що не зможе прийти, Анна запропонувала лишитися вдома з дитиною — однаково їй не хотілося туди йти. Але Марко це аж ніяк не влаштовувало.

— Ти не можеш просто лишитися вдома, — наполягав він, коли вони сварилися на кухні.

— Я не проти лишитися вдома, — сказала вона, притишивши голос. Вона не хотіла, щоб Синтія почула через стіну, як вони сваряться через її вечірку.

— Тобі корисно буде кудись вийти, — не погоджувався Марко, й собі заговоривши тихіше. І додав: — Ти ж пам’ятаєш, що сказав лікар.

Цілий вечір вона намагалася зрозуміти, нащо він сказав ту останню фразу: щоб її зачепити, заради своїх інтересів чи просто намагався допомогти. Зрештою вона поступилася. Марко переконав її в тому, що, маючи за стіною радіоняню, вони почують, коли мала соватиметься або прокинеться. Вони ходитимуть до неї щопівгодини. Нічого поганого не станеться.

Зараз перша ночі. Піти подивитися на Кору чи вмовити Марко піти разом? Вона хоче додому в ліжко. Вона хоче, щоб ця ніч закінчилася якнайшвидше.

Вона смикає чоловіка за руку.

— Марко, — квапить вона, — нам треба йти. Вже перша ночі.

— О, ні, не йдіть ще, — каже Синтія. — Ще не дуже пізно!

Їй, очевидно, не хочеться, щоб вечірка закінчувалася. Вона не хоче, щоб Марко йшов. Зате вона буде зовсім не проти, якщо піде Анна, — в цьому Анна цілком упевнена.

— Для вас, може, й так, — їй вдається сказати це досить жорстко, хоч вона і напідпитку, — але мені треба встати рано, погодувати дитину.

— Бідолашна, — каже Синтія, й Анну чомусь це дратує. В Синтії немає дітей, вона ніколи їх не хотіла. Вони з Гремом бездітні з власної волі.

Важко змусити Марко піти. Він налаштований лишитися. Йому весело, Анні ж тривожніше з кожною миттю.

— Ще один, — каже Марко Синтії, простягаючи до неї келих і не дивлячись дружині в очі.

Він надзвичайно голосний сьогодні — це виглядає награно. Анна питає себе, в чому річ. Останнім часом удома він був мовчазний. Сумний, пригнічений навіть. Але сьогодні, із Синтією, він — душа компанії. Вже певний час Анна відчуває, що з ним щось не те, якби ж тільки він сказав їй, що саме. Останнім часом він мало говорить з нею. Він відсторонився. Чи, можливо, він уникає її через її післяпологову депресію. Він розчарувався в ній. А хто — ні? Сьогодні він явно віддає перевагу яскравій і блискучій Синтії.