Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Навіть не знаю, як вам дякувати, — мовив його співрозмовник. — Ще б трохи — і… Тепер я ваш боржник.

— Авжеж, ще б трохи… Не варто дякувати. Радий допомогти колезі. Якби ж то й мені хтось тоді допоміг… Агов, стривайте, не кладіть слухавку. Я щасливий, що врятував вас від шахрая. Та я розмістив це оголошення не з цією метою… точніше, не тільки з цією… Цей мерзотник — суцільне зло. Його треба зупинити. Він просто шукатиме іншу жертву — чергового психотерапевта. Маємо зробити все, аби його ув’язнили. АПА? Згоден, можна було б залучити їхніх юристів… Але в нас замало часу. Цей хлопець ненадовго «випливає», а тоді знову зникає. Я звернувся до приватного детектива, він працює над цією справою. І повірте, коли Пітер Макондо зникає, він просто зникає. Жодних слідів. Маєте якусь інформацію чи зачіпки, які допомогли б його ідентифікувати? Постійне місце проживання? Ви бачили його паспорт? Кредитні картки? Чекову книжку? Авжеж, платив виключно готівкою… Мені теж. Як щодо номера його автівки? Чудово! Якщо вдасться його записати, це дуже допомогло б. А як ви з ним познайомилися? Він орендував будинок через вулицю від вашого літнього будиночка на Лонґ-Айленді та якось підвіз вас на своєму новенькому «ягуарі»? О, я знаю, чиїм коштом було придбано цю автівку. Так-так, дістаньте її номер — зробіть усе можливе. Чи принаймні назву дилерської мережі, якщо на автівці лишилася наклейка. Гадаю, що в нас є всі шанси його впіймати! Авжеж, я згоден із вами: варто звернутися до приватного детектива або адвоката-криміналіста. Усі, до кого я звертався, запевняли мене, що цей мерзотник — справжній ас. Атож, нам знадобиться професійна допомога… Так, буде значно краще, якщо інформацію збиратиме приватний детектив, а не ви самі. Якщо Макондо помітить, що ви вештаєтеся біля його будинку або автівки, він одразу ж зникне. Скільки це коштуватиме? Мій детектив брав п’ятсот доларів за день роботи, а адвокат — двісті п’ятдесят за годину. У Нью-Йорку подібні послуги можуть коштувати дорожче. Щось я не розумію, — мовив Маршал, — чому я маю оплачувати ваші витрати? Я теж з цього нічого не отримаю. Ми в одному човні — мені сказали, що я не отримаю ані цента з втраченої суми… Якщо Макондо впі­ймають, грошей він при собі не матиме, але судових позовів стане на добру милю. Повірте, я прагну того самого, що й ви: правосуддя. А ще йдеться про захист наших із вами колег… Помста? Авжеж, мушу зізнатися, я про це думав. Гаразд, як вам такий варіант: я візьму половину ваших витрат на себе. Ці кошти можуть вирахувати з податків.

Вони трохи поторгувалися, і Маршал сказав:

— Шістдесят на сорок? Гаразд. Отже, ми домовилися? Найперше, що вам слід зробити, — це звернутися до детектива. Можливо, ваш юрист зможе когось рекомендувати. А тоді попросіть детектива розробити план, який допоможе загнати цього мерзотника в пастку. Є один варіант: попросіть Макондо надати вам вексель, завірений банком: отримаєте папірець із підробленим підписом. Відтак ми зможемо інкримінувати йому банківське шахрайство, а це більш серйозне звинувачення. Тоді можна буде залучити ФБР… Ні, ще не звертався. Ані до ФБР, ані до поліції. Зізнаюся: я надто боявся розголосу та звинувачень у порушенні професійної етики, адже я інвестував разом із пацієнтом, хай навіть і колишнім. І це була помилка — треба було докласти всіх зусиль, аби його впіймати. Однак ваша ситуація відрізняється від моєї. Ви ще не встигли інвестувати і зробите це виключно для того, аби він потрапив у пастку. Ви не певні, що хочете брати в цьому участь? — Маршал знервовано ходив кімнатою. Він зрозумів, що може легко втратити таку можливість, тож почав обережно добирати слова. — Це ви про що? Ви вже берете в цьому участь! Уявіть, як ви почуватиметеся, почувши, що від рук цього шахрая постраждали інші психотерапевти (можливо, навіть ваші друзі), а ви нічого не зробили, аби цьому завадити? А як почуватимуться вони , ді­знавшись, що ви теж були жертвою та вирішили мовчати? Хіба ж не про це ми говоримо з нашими пацієнтами? Про наслідки наших дій — або ж бездіяльності? Що означає «я маю поміркувати над цим»? На це немає часу. Прошу, лікарю… я й досі не знаю вашого імені. Авжеж, мого ви теж не знаєте. Маємо спільну проблему — нас жахає перспектива розголосу. Я Маршал Стрейдер, працюю психоаналітиком у Сан-Франциско. Вивчав психоаналіз у Рочестері — в Інституті психоаналізу «Золоті ворота». Авжеж, тоді його очолював Джон Романо. А ви? Артур Рендал? Знайоме ім’я… Клініка «St. Elizabeth’s» у Вашингтоні? Ні, я нікого там не знаю. Отже, ви переважно займаєтеся психофармакологією? Гм, зараз я теж віддаю перевагу короткотривалим курсам психотерапії, подеколи працюю з парами… Та повернімося до теми нашої розмови, містере Рендал… Часу на роздуми немає. Ви згодні долучитися до цієї справи? Жартуєте? Звісно, я прилечу до Нью-Йорка! Не відмовлюся. Звичайно, вирватися на цілий тиждень не вийде, бо запланував чимало сеансів із пацієнтами. Та коли настане вирішальний момент, я маю там бути. Зателефонуйте мені після зустрічі з детективом, я мушу знати всі деталі. Ви телефонуєте з домашнього? За яким номером я можу з вами зв’язатися?