Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— І останнє запитання…

— Не сьогодні, Каролін, наш час добігає кінця… а мені вже бракує ідей. Пропоную присвятити кілька хвилин аналізу нашого сеансу. Скажіть, що ви відчували під час нашої розмови? Як ви ставитеся до наших стосунків? Сьогодні я хочу почути правду. Я відкрився вам, тож відкрийтеся й ви.

— Авжеж, я знаю. Я б хотіла відкритися вам… але не можу дібрати слова… я неначе протверезіла… заспокоїлася… чи навіть стала вільною… Про мене дбають… мені довіряють… І через вашу чесність мені дедалі важче приховувати…

— Приховувати що?

— Погляньте на годинник. Час сплив. Наступного разу! — Керол підвелася, щоб іти геть.

Біля дверей їм обом стало незручно. Треба було вигадати новий спосіб прощання.

— Побачимося в четвер, — мовив Ернест, простягаючи їй руку для формального рукостискання.

— Я не готова до рукостискання, — мовила Керол. — Шкідливих звичок важко позбутися, особливо коли йдеться про відмову від наркотиків. Це треба робити поступово. Як щодо батьківських обіймів?

— Пропоную аванкулярні.

— Це ж які?

Позаду був довгий робочий день. Поринувши в роздуми, Маршал поволі брів додому. Сьогодні він прийняв дев’ятьох пацієнтів. Дев’ять помножити на сто сімдесят п’ять доларів… Тисяча п’ятсот сімдесят п’ять доларів. Скільки ще йому працювати, перш ніж він поверне свої дев’яносто тисяч? П’ятсот сеансів. Шістдесят повних робочих днів у офісі. Понад дванадцять робочих тижнів. Він гаруватиме дванадцять тижнів, і все через клятого Пітера Макондо! Не кажучи вже про накладні витрати: оренда офісу, податки, страхування від професійної недбалості, ліцензія на практику. А ще — гроші, які він втратив, скасувавши сеанси протягом перших кількох тижнів після цієї катастрофи. Плюс п’ятсот доларів, які довелося заплатити детективу. Що вже й казати про те, що вартість акцій «Wells Fargo» зросла — тепер вони коштували на чотири відсотки дорожче, аніж коли він їх продав! А витрати на адвоката? «Щоправда, Керол того варта, — подумав Маршал, — хоч і не розуміє, що така людина, як я, просто не може сидіти склавши руки. Я дістану того покидька, навіть якщо доведеться витратити на це решту життя!»

Роздратовано тупаючи ногами, Маршал зайшов до будинку і, як завжди, кинув свого портфеля на порозі й побіг до нового телефона, аби перевірити автовідповідач. Voila! [31] Ну ось! ( фр .) Хто сіє — той і пожинає! Хтось залишив для нього голосове повідомлення: «Вітаю, я побачив ваше оголошення у виданні АПА — власне, то було не оголошення, а засторога. Я психіатр, працюю в Нью-Йорку та хотів би отримати більше інформації про пацієнта, якого ви описали. Скидається на те, що це один із моїх пацієнтів. Будь ласка, зателефонуйте сьогодні ввечері мені додому за номером 212-555-7082. У будь-який час, коли вам зручно».

Маршал зателефонував за цим номером і почув: «Слухаю». З Божою поміччю це «слухаю» виведе його простісінько до Пітера.

— Вітаю, — мовив Маршал, — я отримав ваше повідомлення. Ви зауважили, що маєте пацієнта, якого я описую у своєму оголошенні. Чи можете розповісти про це детальніше?

— Стривайте, — мовив той, — не варто поспішати. Хто ви? Перш ніж щось розповідати, я маю знати, з ким маю справу.

— Я психіатр і психоаналітик із Сан-Франциско. А ви?

— Маю психіатричну практику на Мангеттені. Мені потрібні деталі. У своєму оголошенні ви зауважили, що це може бути небезпечно .

— Саме про це і йдеться . Цей чоловік — шахрай, і якщо ви його лікуєте, вам загрожує небезпека. Він схожий на вашого пацієнта?

— Я не можу сказати — йдеться про професійні зобов’язання й конфіденційність. Я не маю права обговорювати пацієнта з незнайомцем.

— Повірте, про правила краще забути, це питання життя і смерті, — мовив Маршал.

— Я волів би, щоб для початку про пацієнта розповіли ви.

— Жодних проблем, — сказав Маршал. — Йому близько сорока років, досить привабливий, має вуса… Його ім’я — Пітер Макондо.

— Пітер Макондо! — вигукнув його співрозмовник. — Так звуть і мого пацієнта!

— Це неймовірно! — Маршал вражено гепнувся в крісло. — Він навіть не змінив ім’я! Цього я аж ніяк не очікував! Те саме ім’я? Гм, він проходив у мене короткий курс психотерапії, вісім сеансів. Типові проблеми багатіїв: питання нерухомості, на яку претендували двоє дітей та колишня дружина — кожен хотів отримати свій ласий шматочок; відчуття провини через надмірну щедрість, дружина-алкоголічка. Ви теж почули від нього цю історію? — запитав Маршал. — Саме так, він сказав, що відправив її лікуватися до центру Бетті Форд. Пізніше він прийшов до мене зі своєю нареченою… Авжеж, приваблива висока жінка на ім’я Адріана… Вона й вам назвала те саме ім’я? Гм, так, ішлося про шлюбну угоду… Аналогічний сценарій… Решту ви знаєте… ефективна терапія, бажання віддячити, скарги на те, що я надто мало беру за послуги, курс лекцій в Університеті Мехіко, названий на мою честь… О, в Буенос-Айресі? Приємно чути, що він намагається імпровізувати. Цей чоловік уже встиг розповісти про намір інвестувати? У виробництво шоломів для велосипедистів? Авжеж, такий шанс випадає раз у житті, і він гарантує, що ви нічого не втратите. Поза сумнівом, для вас це серйозна моральна дилема? А він розповідав, як дав невдалу пораду хірургові, який врятував життя його батькові? І як потім картав себе за це? Не міг позбутися відчуття провини, адже завдав шкоди своєму благодійникові. Не казав, що докладе усіх зусиль, аби подібне не трапилося знову? Авжеж… операція на серці… ми цілу годину над цим працювали. А детектив, до якого я звернувся… ідіот… він був просто у захваті… сказав, що то творчий підхід. Отже, на якому ви зараз етапі? Уже віддали йому чек? Обідаєте наступного тижня в клубі «Jockey», а потім він летить до Цюриха? Це мені знайомо. Що ж, моє оголошення трапилося вам саме вчасно. Бо для мене ця історія закінчилася швидко й дуже гірко… Він надіслав мені «Rolex», який я, звісно, відмовився прийняти, тож, гадаю, цей чоловік спробує зробити це і з вами. А потім попросить вас попрацювати з Адріаною й виплатить щедрий аванс. Вона завітає до вас на один чи два сеанси, а тоді — фіть! — шукай вітра в полі. Вони обоє зникнуть з лиця землі. Дев’яносто тисяч. Повірте, для мене це велика втрата. А як щодо вас? Яку суму планували інвестувати ви? Тільки сорок тисяч? Авжеж, розумію вас щодо дружини — маю аналогічну проблему. Моя б теж воліла тримати гроші під матрацом. Цього разу вона мала рацію — імовірно, вперше за весь час. Але мене дивує, що він не виманив у вас більшу суму… Ага, він запропонував безвідсоткову позику на сорок тисяч, доки ви не знайдете необхідну суму? Цікавий хід.